В рамках плану читання Біблії на Різдвяний піст
Тип: Пророцтво про прихід Ісуса Христа
Тема: Світло в тіні, Хлоп’ятко
Слово Боже (Книга пророка Ісаї 9:1-7)
1. Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло. 2. Помножив єси їхні радощі, веселощі побільшив єси. Вони радіють перед тобою, як радіють під час жнив, як веселяться, коли здобич паюють. 3. Ярмо бо розтрощиш, що над ним тяжіло, палицю на плечах у нього і тростину його посіпаки – як за часів Мідіяна. 4. Бо все взуття піхотинця під час битви, всякий плащ, облитий кров’ю, піде на спалення, вогнем буде пожертий. 5. Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру. 6. Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки, – ревність Господа сил це чинить. 7. Господь послав до Якова слово, і воно в Ізраїлі впало.
Коментарі
Коментар Отців Церкви
Так і в іншому місці: “Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано”. В Хлоп’яті – названо вік, в Сині ж – досконале Божество. Вийшов від Матері, народився від Отця, Один і Той же народився і був даний. Адже один Син Божий, родженний від Отця і вийшовший від Діви, хоч від Діви народився пізніше, але іменем схожий, як і ці слова означають: “‘І цей і той там народився!’ І сам Всевишній його утверджує” (Пс 86:5). Чоловік за тілом, Вишній по владі. Бог і людина за різними природами, але в обох Один і Той же. Одне властиве Його природі, а інше – спільне з нами, але в обох єдиний і в обох досконалий (Амвросій Медіоланський, Про кончину брата Сатира 1.12).
Отже, оскільки Діва зачала і народила Сина (див. Іс 7:14) через очевидний образ раба (тобто людини, пор. Флп 2:7) сказано так: Хлоп’ятко нам народилося. Адже оскільки Слово Боже, що перебуває навіки, стало плоттю, щоб жити в нас (див. Йо 1:14), через прихований, але присутній образ Божий, ми, як сповістив Гавриїл, даємо ім’я Йому Еммануїл. Бо Слово стало людиною, залишаючись Богом, щоб Син Людський вірно називався з нами Бог, а не так, що Бог – одне, а людина – інше (Аврелій Августин, Проповідь 187.4).
Хлоп’ятко нам народилося, Сина нам дано; влада на плечах у Нього (Іс 9:5). Слова ці наперед означили силу хреста, до якого Розіпнутий доклав рамена свої, як це буде ясніше показано в подальшій мові моїй (Юстин Мученик, Перша апологія 35).
Ви чули, що Отець називається Господом; тепер ми покажемо вам, що і Син називається Богом. Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог (Іс 7:14; Мт 1:23). Чи бачиш, що й Отцеві належить ім’я “Господь”, і Синові – ім’я “Бог”? Як там сказано: нехай вони знають, що ім’я Тобі Господь; так і тут йдеться: дадуть ім’я Йому Еммануїл. І ще: Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру (Іс 9:5) (Іван Золотоустий, Проти аномейців 5.15).
Переклад з англійської Максима Гонтара за виданням ACCS: OT X, Isaiah 1–39 (2004)
Ілюстрація: Cornelis de Vos – Adoration of the Magi
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
