Читання Біблії на Різдвяний піст – 11/12 – Лк 1:39-56

Інші дописи автора

        Читання Біблії на Різдвяний піст – 11/12 – Лк 1:39-56

        В рамках плану читання Біблії на Різдвяний піст

        Як цим користуватись?
        Пропонуємо Тобі наступний план біблійного розважання в стилі lectio divina:

        1) Помолись Богові у намірі доброго розважання над уривком: “Царю Небесний…”, “Засвіти в серцях наших…”
        Засвіти в серцях наших, чоловіколюбче Владико, нетлінне світло Твого богопізнання і відкрий очі нашого ума, щоб ми розуміли Твої євангельські проповідування. Вклади в нас і страх блаженних Твоїх заповідей, щоб ми, перемігши всі тілесні похоті, провадили духовне життя, думаючи і діючи все, що угодне Тобі, бо Ти є просвічення душ і тіл наших, Христе Боже, і Тобі славу віддаємо з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим і благим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

        2) Прочитай даний уривок зі Святого Письма один чи декілька разів, повільно, виразно та вдумливо, якщо є можливість – читай вголос.

        3) Переглянь коментарі до цього уривку: часто в них можна відшукати пояснення незрозумілої ситуації, добру натхнену пораду, чи просто цікаву інформацію щодо уривку.

        4) Розважай над прочитаним. Задай собі питання:
        – що Бог хоче сказати мені цим уривком?
        – де я бачу себе в цьому уривку?
        – чи не нагадує цей уривок щось із мого життя?

        5) На закінчення, подякуй Богові молитвою за добре розважання.

        Можеш проводити такі розважання на самоті, якщо так Тобі затишніше, або навпаки: з родиною, спільнотою чи з друзями – разом з кимось розважання можуть бути значно глибшими та цікавішими!

        Тип: Сповнення пророцтва у народженні Ісуса Христа

        Тема: Марія у Єлисавети

        Слово Боже (Євангеліє від св. Луки 1:39-56)

        39. Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. 40. Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. 41. І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом 42. і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого. 43. І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого? 44. Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні. 45. Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.” 46. І мовила Марія: “Величає душа моя Господа 47. і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, 48. бо Він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. 49. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе Його ім’я. 50. Милосердя Його з роду в рід на тих, які страхаються Його. 51. Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. 52. Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних; 53. наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками. 54. Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя, 55. як обіцяв був батькам нашим – Авраамові і його потомству повіки.” 56. Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого.

        Коментарі

        Коментар Отців Церкви

        Лк 1:39-40 Марія подорожує, щоби привітати Єлизавету

        Марія відвідує Єлизавету, щоб Ісус благословив Йоана. Ориген: Сильні йдуть до слабких, щоб якось їм посприяти своїм візитом. Таким чином Спаситель прийшов до Йоана, щоб освятити Йоанове хрещення. . . . Ісус був у її лоні, і Він поспішив освятити Йоана, який також все ще перебував в утробі своєї матері. Перед тим, як Марія прийшла і привітала Єлизавету, дитя не ворушилося у її лоні. Але як тільки Марія промовила слово, яким її забезпечив Син Божий, що перебував у лоні своєї матері, “дитя [Йоан] здригнулося з радости”. У цей момент Ісус вперше зробив свого предтечу пророком (Ориген, Гомілії над Євангелієм від Луки 7.1).

        Смиренність Марії. Беда Преподобний: Вона пішла, щоби запропонувати свої привітання з тим даром, який, як вона дізналася, отримала її співслуга. Ні, це не було для того, щоби переконатися у словах ангела і перевірити жінку. Радше це було через те, що уважна молода дівчина доручила сама собі провідати жінку в поважному віці (Беда Преподобний, Гомілії над Писанням 1.4).

        Лк 1:41 Йоан здригнувся у лоні Єлизавети

        Те, що Йоан здригнувся, є чудесним знаком віри. Августин: Ми бачимо властивість здригатися не лише у людських дітей, але й у тварин, і не обов’язково через віру чи релігію, чи якесь розумне впізнавання, що хтось йде. Але цей випадок є цілком незвичним, тому що все відбувається в утробі, і під час приходу тієї, яка породить Спасителя роду людського. Тому це здригання, це привітання, так би мовити, звернене до Божої матері є чудесним. Воно зараховується до найбільших знаків. Воно було здійснене не людськими засобами дитини, але божественними засобами у дитятку, так як зазвичай робляться чуда (Августин, Лист 187.23).

        Йоан пророкує з лона. Максим Туринський: Ще не народившись, Йоан уже пророкує, і ще перебуваючи в лоні своєї матері, визнає прихід Христа рухом радости — рухом, тому що він ще не може говорити. І як Єлизавета каже до святої Марії, “Як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні.” Йоан торжествує, ще до того, як народився. Ще перед тим, як його очі змогли побачити, яким є світ, він уже міг впізнати Господа Творіння своїм духом. Щодо цього я думаю, що пророча фраза є доречною: “Перш, ніж Я уклав тебе в утробі, Я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив Я тебе” (Єр. 1:5). Тому ми не повинні дивуватися, що після того, як Ірод ув’язнив його, він продовжував проповідувати Христа зі своєї тюрми, якщо будучи ув’язненим утробою він проповідував того ж Господа своїми рухами (Максим Туринський, Проповідь 5.4).

        Оживлене лоно Єлизавети. Єфрем Сирин: Йоан здригнувся з радости, аби повідомити про своє майбутнє проповідування. Дитя безплідної жінки раділо перед Дитям Діви. Він шукав язика своєї матері і прагнув виголосити пророцтво про Господа. Тому зачаття Єлизавети трималося у таємниці від Марії протягом шести місяців, допоки дитя матиме члени, здатні висловити радість перед Господом своїм здриганням і стати свідком Марії через своє торжествування. Більше того, те, як він радів у лоні своєї матері не було від нього, і не через те, що йому було лише п’ять місяців, але тому, щоби божественні дари проявилися у неплідному лоні, яке тепер його носило. Це було також тому, що інше лоно – Марії – знало величезні дари, дані Єлизаветі, і дві душі могли б повірити у насіння, яке вони отримали через слова Гавриїла, того, хто зросив обидва ґрунти. І тому що Йоан не міг скрикнути у своїй радости і надати свідчення своєму Господу, його мати почала говорити: “Благословенна ти між жінками і благословенний плід лона твого”. Наш Господь приготував свого предтечу в мертвому лоні, щоби показати, що Він приходить після мертвого Адама. Він спершу наповнив життям утробу Єлизавети, і відтак оживив ґрунт Адама через Своє Тіло (Єфрем Сирин, Коментарі до Діатессарона Татіана 1.30).

        Лк 1:42 Літургійна відповідь Єлизавети

        Єлизаветин голос побожності. Беда Преподобний: [Єлизаветі приписується] сильний голос, тому що вона розпізнає величезні дари Бога … [і] вона відчула, що Той, хто, як вона знала, був присутній повсюди, також містився тілесно тут. Дійсно, “сильний” голос можна розуміти не лише як гучний голос, але як побожний. Вона не була в змозі славити Господа з побожністю помірного голосу. Будучи повною Святого Духа, вона палала, носячи у своїй утробі того, хто буде більшим за будь-кого, народженого від жінки (Лк 7:28). Вона радіє, що прийшов Той, хто зачатий з тіла непорочної матері, і назветься Сином Всевишнього (Беда Преподобний, Гомілії над Писанням 1.4).

        Єлизавета провіщає Христа як Бога. Пруденцій:
        Повір у те, що говорить ангел, посланий
        З трону Отця, або якщо твоє тендітне вухо
        Не почує голосу з небес, будь мудра і почуй
        Голос пристарілої жінки, що зараз носить дитину.
        О чудесна віро! Дитя у старечому лоні
        Вітає через уста своєї матері Сина Діви,
        Нашого Господа; ненароджена дитина дає нам знати
        Про Дитя, дароване нам (Іс 9:6), ще поки безмовний,
        Він змусив ці уста провістити Христа Богом.
        (Пруденцій, Божественність Христа 585-93).

        Присутність Святого Духа в Йоані, Єлизаветі та Марії. Ориген: Єлизавета, котра була сповнена Святим Духом у цей момент, отримала Духа, який належало отримати також її сину. Матір не успадкувала Святого Духа першою. Спершу Йоан, все ще перебуваючи в утробі, отримав Святого Духа. Згодом і вона, після того, як її сина було освячено, сповнилася Святим Духом. Ви зможете повірити в це лише тоді, коли дізнаєтесь щось схоже про Спасителя. (У певній кількості рукописів ми знайшли, що “благословенна Марія” сказано як пророцтво. Нам не невідомий той факт, що згідно з іншими копіями Писання, Єлизавета промовляє ці слова у пророцтві). Марія також була сповнена Святим Духом, коли вона почала носити Спасителя у своїм лоні. Як тільки вона отримала Святого Духа, який був творцем Божого тіла, і Син Божий почав існувати у її лоні, вона також була сповнена Святим Духом (Ориген, Гомілії над Євангелієм від Луки 7.3).

        Плід лона Марії. Беда Преподобний: “Благословенний плід лона твого” — бо саме через тебе ми відновили як насіння непорочності так і плід нашого небесного насліддя, що ми втратили в Адамі (Беда Преподобний , Гомілії над Писанням 1.4).

        Лк 1:43-45 Подив Єлизавети у привітанні Марії

        Смиренність Єлизавети. Беда Преподобний: “І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?” О, яка ж це велика покірність у розумі пророка! Яким правдивим є проголошення Господа, у якому він каже, “Та ось на кого я дивлюсь ласкаво: на вбогого й скрушеного духом, і на того, що тремтить перед моїм словом”(Іс 66:2). Як тільки Єлизавета побачила ту, що прийшла до неї, вона впізнала, що це була матір Господа. Але вона не знайшла у собі такого, за що би заслужила бути відвіданою такою гостею. “І звідкіля мені це,” запиталася вона, “що прийшла до мене мати Господа мого?” Без сумніву, той самий Дух, який наділив її даром пророкувати у той сам час обдарував її ласкою смиренності. Сповнена духом пророкування, вона зрозуміла, що матір Спасителя наблизилася до неї. Але будучи стриманою у дусі смиренності, вона зрозуміла сама, що була менш ніж гідною приходу Марії (Беда Преподобний, Гомілії над Писанням 1.4).

        Христос – плід сповнених віри. Амвросій Медіоланський: Ви бачите, що Марія не сумнівалася, але повірила, і тому отримала плід своєї віри. “Благословенна ти … та, що повірила.” Але ти також благословенна, хто почула і повірила. Душа, яка повірила, і зачала і носить Слово Господнє і проголошує Його діяння. Нехай душа Марії буде у кожному з нас, щоби вона величала Господа. Нехай душа Марії буде у кожному з нас, щоби вона раділа у Господі (Лк 1:46-47). Вона є єдиною матір’ю Христа з тілесної точки зору, тим часом як Христос є Плодом усіх, з точки зору віри. Кожна душа отримує Слово Господнє, і за умови, що Воно не буде забруднене через гріх, Воно охороняє свою чистоту з незаплямованою скромністю (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 2.26)

        1:46-49 Хвалебний Гімн Марії

        Спасіння починається з жінки. Ориген: Єлизавета проповідує ще перед Йоаном. До народження Господа і Спасителя проповідує Марія. Гріх почався з жінки і тоді перейшов до чоловіка. Так само спасіння має свій початок у жінці. Таким чином решта жінок також можуть подолати слабкість своєї статі і наслідувати так близько як це можливо життя і поведінку цих двох святих жінок, який зараз описує Писання. Гомілії над Євангелієм від Луки 8.1.

        Марія проповідує Нове Царство. Єфрем Сирин: [Марія] розповідає Єлизаветі те, що ангел промовив їй таємно, і те, що він назвав її благословенною, тому що вона вірила у здійснення пророцтва і науки, яку чула. Тоді Марія лагідно вимовляє плід того, що вона чула від ангела та Єлизавети: “Величає душа моя Господа.” Єлизавета промовила, “Благословенна та, що повірила,” і Марія відповіла, “ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.” Так Марія почала проповідувати нове Царство. “І вона повернулася додому після 3 місяців,” так щоби Господь, якого вона носила, не почав служіння перед своїм слугою. Вона повернулася до свого чоловіка, щоби люди не подумали, що якщо вона вагітна від чоловіка, було би не належно, якби вона від нього пішла. Коментарі до Діатессаріона Татіана 1.28.

        Господь прославляється у Своєму образі в нас. Ориген: Порозмірковуймо над пророцтвом Діви. Вона каже: “Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм.” Два суб’єкти: “душа” і “дух” висловлюють подвійну похвалу. Душа молиться до Господа, Дух молиться до Бога – не через те, що молитва Господу різниться від молитви Богу, але тому що той, хто є Богом також є Господом, а той хто є Господом також є Богом. Ми можемо запитати, як душа може звеличувати Господа. Господь може зазнавати ні зросту ні падіння. Він є тим, ким він є. То чому Марія тепер каже, “Величає душа моя Господа?”. . . Моя душа не цілком є образом Бога. Вона була створена за образом Образу, який уже існував. . . . Кожен з нас формує свою душу у відповідності до Образу Христа і робить або більший, або менший образ Його. Цей образ є або тьмяним і брудним, або чистим і яскравим і відповідає формі початкового Образу. Тому, коли я роблю образ Образу – тобто, формую свою душу – то радше сам побільшую його через свої діла, думки, і слова, ніж сам Господь звеличується у моїй душі, тому що його образ. Подібно до того, як Господь, таким чином, посилюється в нашому образі його, так само коли ми грішимо, Він слабне і поменшується. Але, звісно, Господь ані не слабне, ані не зменшується. Радше це ми створюємо собі свої власні образи замість образу Спасителя. Замість того, щоби мати образ Слова, мудрості, справедливості та інших чеснот, ми приймаємо образ від диявола. Гомілії над Євангелієм від Луки 8.1-3.

        Марія проголошує свою смиренність і Божу святість. Беда Преподобний: У наступних словах вона вчить нас, якою маловартісною бачить себе і як божа милість щедро обдарувала її кожною доброю заслугою. Вона каже “Бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди..” Вона показує, що за своїм власним судженням, вона дійсно була покірною слугинею Христовою, але за ласкою Божою була піднесена і звеличена до такого рівня, що її воістину присноблаженну ублажатимуть всі [на]роди. Гомілії над Писанням 1.4.

        Бог робить могутні речі для смиренних. Ориген: “Ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.” Якщо трактувати “усі роди” дослівно, я б застосував ці слова до вірних (віруючих). Але якщо я шукатиму глибше, то побачу, як суттєво є додати до цього “велике бо вчинив мені Всемогутній”. “Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його”. Бог зглянувся на смиренність Марії і за це “велике вчинив їй Всемогутній, і святе його ім’я”.” Гомілії над Євангелієм від Луки 8.6.

        1:50-53 Божі могутні вчинки милосердя

        Милість на всіх вірних, хто боїться Бога. Ориген: “і милість Його з роду в рід.” Господня милість не на одне покоління, не два і не три. Чи навіть п’ять. Воно простягається “з роду в рід.” “на тих, хто боїться Його! Він показує міць Свого рамена.” Ти можеш наблизитися до Господа як слабкий чоловік. Якщо ти Його боїшся, то зможеш почути обіцянку, що Господь [має милість] над тобою через твій страх перед Ним. . . . Отже, якщо ти боїшся Господа, він дає тобі відвагу або владу. Він дає тобі царство, щоби ти міг посісти місце під царем царів і володів Царство небесним у Христі Ісусі, якому належать слава і могутність повіки віків. Амінь. Гомілії над Євангелієм від Луки 8.6-7.

        Бог у своєму милосерді не дивиться на обличчя. Беда Преподобний: Вона додає більш чітко, “і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!” Вона говорить “з роду в рід,” посилаючись або на два народи: юдеїв та неєвреїв (язичників), або на всі країни в цілому світі, які, як вона передбачала, повірять у Христа. Петро сказав, “Пізнаю я поправді, що не дивиться Бог на обличчя, але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду” (Ді 10:34-35). Гомілії над Писаннями 1.4.

        Божа сила руйнує людську гординю. Беда Преподобний: Оскільки преподобна Матір Божа навчала, що Його милосердя прийде до всіх тих у цілому світі, які бояться Його, їй також належало вказати, хто є гордим і на що той, хто зневажає застереження правди, заслуговує. “Він виявив … потугу рамени свого. Він розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.” “Рамени свого” означає “під котролем своєї власної сили.” Тобто, він не потребує якої-небудь зовнішньої допомоги, бо, як написано у стосунку до нього, сила є в раменах тоді, коли він прагне зробити що-небудь (Муд 12:18). Це сказано на противагу того, що ми робимо для добра, тому що наші добрі діла не від сили нашої власної волі, але від Бога (Пс 60:12 (59:14 LXX)). І як написано на іншому місці, “Бо не мечем своїм вони зайняли землю, і не рамено їхнє дало їм перемогу, а твоя десниця і твоє рамено, і світло обличчя твого”(Пс 44:3 (43:4 LXX)). Гомілії над Писаннями 1.4.

        Марія передбачає гординю книжників та фарисеїв. Кирило Александрійський: Рамена таємним чином означають Слово, яке народилося від неї. Під гордими Марія має на увазі злих духів, які через гординю впали разом зі своїм принцом; грецьких мудреців, які відмовилися прийняти, як їм здавалося, безглузді пророцтва; і євреїв, які не увірували і були розвіяні через свої неправильні уявлення про Слово Боже. Під могутніми вона має на увазі книжників і фарисеїв, які посідали почесне становище. У певному сенсі всі вони пов’язані зі злими духами. Коли вони відкрито заявили про своє панування над світом, Господь своїм приходом розвіяв їх і взяв до Свого Царства ув’язнених ними. Коментарі до Луки.

        Могутні у Бозі смиренні. Беда Преподобний: Ті, кого він раніше називає “гордими” тут виступають як “могутні.” Без сумніву, вони називаються гордими, тому що звеличують себе понад міру і могутні відповідно до свого становища — але, очевидно, не через те, що вони дійсно є могутніми, але тому що уповають на свою власну силу і зневажають будь-які пошуки допомоги від Творця. Ті, однак, насправді могутні, хто знає, як сказати з апостолом: “Я можу все в тому, хто укріплює мене, Господі Ісусі Христі” (Флп 4:13). Стосовно них написано, що Бог не відкидає могутніх, тому що сам є могутнім (Йов 36:5). . . . Однак, правильно могло б це бути потрактовано так, що тоді, коли когось через власне самовихваляння Господь відкидає, то в той самий час Він наділяє ласкою покірних, коли є Його милість на них. Гомілії над Писаннями 1.4.

        Багатий та вбогий — Фарисей і Митник. Августин: Хто є вбогим? Той, хто смиренний, той, хто у потребі. Хто є багатим? Горді і зарозумілі люди. Не треба далеко йти, щоби знайти їх. Я покажу вам зараз, як у одному і тому самому храмі одного такого багатого, який вийшов порожнім і вбогого, сповненого добрими речами. “Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник” (Лк 18:10). . . . Подивіться на багатого чоловіка, як він вивергає свою непертравлену їжу, вдихаючи отруйні випари від неї — з пихою, але не справедливістю. “Дякую, Боже, Тобі,” каже він, “що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.” . . . Ходи, убогий чоловіче —ходи зі мною, убогий митнику. Краще, стій там, де ти стоїш. А митник, як ви бачите, “здалека стояв,” але Господь наблизився до смиренного. Той не посмів підняти своїх очей до неба; але там, куди він не підняв своїх очей, там було його серце. Проповідь 290.6.

        1:54 Милість і допомога Ізраїлю

        Милість Ізраїлю, чоловіку, який бачить Бога. Беда Преподобний: Через усі часи цього минущого віку, праведний і милостивий Творець хоче протистояти гордим і послати благословення на покірних. Після свого прийняття Божественної прихильності і справедливості, вона зробила вірно, втіливши слова свого визнання у спеціальний задуманий Богом план нечуваного досі воплочення, яким Бог зволив викупити світ, так як казав, “Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя.” Справді, Ізраїль означає “чоловік, який бачить Бога”, тобто, будь-яке суспільство викуплених людських істот. Це задля них Бог об’явився у видимій формі між людськими створіннями, так що тепер люди здатні побачити Бога. Він взяв Ізраїль під свою опіку так, як лікар бере хвору людину, за якою доглядає. Або як король, він захищає людей від вторгнення ворогів. Більше того, він звільняє їх, перемігши ворога, і дозволяє правити їм разом з Ним довіку. Гомілії над Писанням 1.4.

        1:55-56 Одвічне Авраамове насліддя

        Бог сповняє свою обітницю Ізраїлю та Авраамові. Кирило Александрійський: Він взяв у руки Ізраїлю—не Ізраїль тілесний, який гордиться своїм порожнім ім’ям, але той Ізраїль, який є таким за духом, з правдивим значенням свого імені. До останньго належать ті, хто шукає Бога, вірить у Нього і через Сина отримує усиновлення, згідно зі Словом, сказаним і обіцяним пророкам та патріархам. Він, однак, також має правдиве значення плотського Ізраїля, у який повірили тисячі і десятки тисяч. Але Він пам’ятав своє милосердя, яке пообіцяв Авраамові і виконав, те що казав: У твоєму потомстві благословляться всі народи землі (Бут 22:18). Ця обіцянка не була у здійсненні прийдешнього народження загальнолюдського Спасителя Христа —який є потомством Авраама (Євр 2:16), у якому благословенні усі неєвреї. Бо він взяв для нього насіння Авраама, згідно зі словами апостола, і виконав обіцянку, яку дав отцям. Коментарі до Луки.

        Церква – це одвічне насліддя Авраама. Беда Преподобний: Коли благословенна Марія згадує про пам’ять отців, вона вірно представила усіх їх окремим ім’ям Авраама. Хоча й багато отців та святих мужів містично перенесені через свідоцтво воплочення Господа, саме через Авраама було чітко пророковано про це саме містичне таємниче воплочення Господа і наше відкуплення. Саме йому було конкретно сказано: “Тобою всі племена землі благословлятимуться” (Бут 12:3). Жоден з віруючих не сумнівається, що це стосується Господа і Спасителя, який задля нашого вічного благословення зволив прийти до нас з роду Авраама. Одначе, “насліддя Авраама” не стосується лише тих вибраних, які фізично прийшли на світ через Авраамовий рід, але також до нас…. Котрі зібрані разом у ім’я Христа з різних народів. Ми пов’язані братством віри з отцями, від яких ми відірвані через наше тілесне і кровне походження. Ми також є насліддям Аввраама, бо перероджені Святими Тайнами нашого Відкупителя, який успадкував кров роду Авраама. Гомілії над Писаннями.

        Переклад з англійської – Мар’яна Довганика та Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament III, Luke 3rd ed. Edition (2003)

        Ілюстрація: Jeronimo Ezquerra – Visitation

        Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!

        Інші дописи автора

          Оціни

          [ratemypost]

             

            Про автора

            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.