Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє
Євангеліє від св. Матея 6:14-21
14. Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. 15. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших. 16. Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 17. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, 18. щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. 19. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. 20. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. 21. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце.
Коментарі Отців Церкви
«Коли ви прощатимете людям їхні провини» (Мт 6:14-15)
Готовність прощати. Іван Золотоустий: Ніщо так не уподібнює нас до Бога, як прощення злих людей, які нас ображають. Це ще раніше показав Господь, кажучи, що Отець небесний велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих (Мт 5:45). Тому і в кожному вислові Він велить вчиняти спільні молитви, кажучи: Отче наш, що єси на небі! нехай буде воля твоя як на небі, так і на землі, дай нам хліб, прости нам довги наші, не введи у спокусу, визволь нас. Так Він велить нам використовувати множину, щоб ми не мали й сліду гніву проти ближнього. Отже, якого покарання будуть гідні ті, які, незважаючи на все це, не тільки самі не прощають, а і Бога просять про помсту ворогам, абсолютно порушуючи цей закон, тим часом як Бог все робить і дбає про те, щоб нам не ворогувати між собою? І оскільки корінь усякого добра є любов, Господь винищує все, що може їй шкодити, і всіма способами намагається поєднати нас між собою. Адже абсолютно ніхто – ні батько, ні мати, ні друг, ні будь-хто інший не полюбив нас настільки, наскільки Бог, Який сотворив нас (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея»).
Примітка. Чому віддано перевагу формі множини «наші», а не однини «мої»? В акті прощення ми найбільше уподібнюємося до Бога: прощати означає бути схожим на Бога. Його акт прощення спрямований на весь рід людський. Тому ми покликані прощати всіх боржників, як прощаються і всі наші борги.
Не будьте сумні (Мт 6:16)
Подвійне лицемірство. Іван Золотоустий: Тут належить нам тяжко застогнати і гірко заплакати. Бо ми не тільки наслідуємо лицемірів, а й перевершили їх. Я дійсно знаю багатьох, які не тільки, коли постять, показують це, але і зовсім не постячи, приймають на себе обличчя того, хто постить, і у виправдання наводять дещо гірше від самого гріха. «Я роблю це, – кажуть вони, – щоб не спокусити інших». Що ти кажеш? Постити велить тобі закон Божий, а ти посилаєшся на спокусу. І невже ти думаєш, що, дотримуючись цього закону, ти спокушаєш, а порушуючи його, не чиниш спокуси? Що може бути гірше від такої зневаги? Невже ти хочеш бути гіршим за лицемірів, лицемірячи подвійно? І невже, вигадуючи таке крайнє безчестя, ти не соромишся сили вислову Христового? (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея»).
Слово про безкорисливість. Іван Золотоустий: Після того як Господь викоренив недугу гордині, Він вельми своєчасно пропонує слово про безкорисливість. Адже ніщо не змушує так любити багатство, як гординя. І натовпи слуг, і безліч євнухів, і одягнені золотом коні, і срібні столи, і тому подібні вельми смішні речі придумані людьми не для того, щоб задовольнити необхідність або отримати задоволення, а для того, щоб показати себе перед іншими (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея»).
Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі (Мт 6:17-18)
Лукава видимість святості. Августин Гіппонський: У цій главі головним чином слід звернути увагу на те, що вихваляння може полягати не тільки в блиску і пишності тілесних речей, але також в речах найжалюгідніших і сумних, і тим воно ще небезпечніше, оскільки вводить в оману під ім’ям служіння Богу. Бо того, хто виблискує надмірним оздобленням тіла, одягу або іншими розкішними речами, легко викрити за цими самими речами, що він є прихильником пишноти цього світу, і нікого не обманює лукавою видимістю святості. А той, хто, визнаючи християнство, безглуздим дрантям і жалюгідним лахміттям звертає на себе увагу людей (та ще й роблячи це навмисне, а не терплячи через нестатки), може бути розпізнаний за іншими своїми справами, чи поводиться він так через нехтування до надмірної розкоші, чи через деяку гординю. Адже і Господь навчав, що слід остерігатися вовків в овечій шкурі: Ви пізнаєте їх за плодами їхніми (Мт 7:16). Коли вони почнуть в результаті яких-небудь спокус ухилятися або відмовлятися від того, до чого поривались або що прагнули досягти під цим покровом, тоді неминуче стане зрозуміло, вовк це в овечій шкурі чи вівця в своїй (Августин Гіппонський «Про Нагірну проповідь Господа»).
«Не збирайте скарбів собі на землі» (Мт 6:19)
Підготовка до вчення про презирство до багатства. Іван Золотоустий: Отже, вище Христос говорив про те, що слід бути милосердним, а тут словами не збирайте скарбів показує, наскільки слід бути милосердним. Бо, оскільки не можна було відразу, з самого початку запропонувати вчення про презирство до багатства через те, що корисливість має велику владу над людьми, Господь поступово викорінює цю пристрасть і звільняє від неї, роблячи нарешті вчення про безкорисливість прийнятним для сердець Своїх слухачів (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея»).
Скарби, що опоганюють. Августин Гіппонський: Отже, якщо серце буде на землі, тобто якщо кожен робить що-небудь з таким серцем, щоб досягти земної вигоди, яким чином буде чистим те, що кинуте на землю? Якщо ж воно спрямоване до неба, то буде чистим, оскільки все небесне – чисте. Адже що-небудь опоганюється, коли змішується з нижчою природою, хоча і не поганою за своїм походженням, оскільки навіть золото опоганюється чистим сріблом, якщо змішується з ним. Так і наша душа опоганюється потягом до земного, хоча сама земля за своїм походженням і порядку – чиста (Августин Гіппонський «Про Нагірну проповідь Господа»).
Збирайте собі скарби на небі (Мт 6:20)
Скарби, які зостануться. Августин Гіппонський: Під небом я розумів би тут не тілесне небо, оскільки під усяким тілом слід розуміти землю. А той, хто збирає скарби на небі, а саме, на тому небі, про який сказано: Небо, – небо Господнє (Пс 114:16), тобто на духовній тверді, повинен нехтувати цілим світом. Адже не на тому, що проминає, ми повинні засновувати і покладати наш скарб і наше серце (див. Мт 6:21), а на тому, що триває вічно, бо небо і земля перейдуть (Мт 24:35) (Августин Гіппонський «Про Нагірну проповідь Господа»).
Переклад з англійської – Ольга Цицик, за виданням ACCS: NT Ia, Matthew 1–13 (2001)
Ілюстрація: Photo by Jingming Pan on Unsplash
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
