Урочистий в’їзд Ісуса до Єрусалиму (Йо 12:1-18)

Інші дописи автора

        Урочистий в’їзд Ісуса до Єрусалиму (Йо 12:1-18)

        Коментарі Отців Церкви на недільне Євангеліє

        Євангеліє від св. Йоана 12:1-18

        1. Шість день перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих. 2. Там, отже, справили Йому вечерю, і Марта прислуговувала; а й Лазар був серед тих, які разом з Ним посідали до столу. 3. Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира. 4. Каже тоді один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його зрадити: 5. «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?» 6. Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано. 7. Тож Ісус промовив: «Лиши її. На день мого похорону зберегла вона те миро. 8. Бідних матимете з собою повсякчас, Мене ж матимете не завжди.» 9. Тим часом дізналася сила народу, що Він там, то й посходились – не тільки Ісуса ради, а й щоб побачити Лазаря, якого Він з мертвих воскресив. 10. Тоді первосвященики ухвалили і Лазаря вбити, 11. численні бо юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса. 12. Наступного дня сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим, 13. узяли пальмове гілля й вийшли Йому назустріч з окликами: «Осанна! Благословен той, хто йде в ім’я Господнє, ізраїльський цар!» 14. І знайшовши осля, Ісус сів на нього, – як ото написано: 15. Не страхайся, дочко Сіону, ось іде твій цар верхи на жереб’яті ослициному. 16. Не збагнули того спершу Його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про Нього й що то з ним таке вчинено. 17. Але й народ, що був при Ньому, коли то Він був викликав Лазаря з гробу та його з мертвих воскресив, – про те свідчив. 18. Тим то, власне, народ і вийшов Йому назустріч: довідався бо, що Він учинив те чудо.

        Коментарі Отців Церкви

        Йо 12:1 В домі Лазаря у Витанії

        Бездоганний Агнець. Беда Преподобний: «Посередник між Богом та людьми – чоловік Христос Ісус» (1Тим 2:5), що зійшов на землю з неба, щоб постраждати за спасіння роду людського, коли наближалася година Його страстей, хотів наблизитися до місця своїх страсті. Навіть із цього мало стати очевидним, що Він буде страждати не проти, а із власної волі. … Він забажав прийти за п’ять днів до Пасхи* … щоб цим знову показати, що Він є бездоганним Агнцем, який візьме на себе гріхи світу. Було наказано, щоб пасхальне ягня, за допомогою якого народ Ізраїлю було звільнено з рабства в Єгипті, було відібрано за п’ять днів до Пасхи, тобто десятого дня місяця (Вих 12:3), і принесено в жертву чотирнадцятого дня місяця (Вих 12:18) (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 2.3).
        * Йоан згадує, що до Пасхи було шість днів, а наступного дня після обіду з Лазарем Христос вирушить до Єрусалиму.

        Доказ воскресіння Лазаря. Кирило Александрійський: [Ісус пішов] у Витанію. Він насправді не пішов до Єрусалиму, бо якби раптом з’явився юдеям, то міг розпалити їхній гнів. Натомість чутка про Його близькість поступово пом’якшує лютість їхнього гніву. Він їсть разом із Лазарем, нагадуючи тим, хто бачив їх, про свою божественну силу. І, говорячи нам це, Євангелист показує, що Христос не зневажав Закону. Саме тому в тексті згадується, що було «шість день перед Пасхою», коли необхідно було придбати ягня і зберігати його до чотирнадцятого дня. Саме тоді Він їв разом із Лазарем та його друзями, можливо, тому, що це був звичай не Закону, але давньої традиції, щоб юдеї мали трохи веселощів у день перед тим, як бралося ягня, щоб після того як ягня було отримано, з того часу і до свята, вони могли присвятити себе посту або меншій кількості їжі та очищенням. Тому показано, що Господь віддав шану навіть цим звичаям свята. І з подивом Євангелист каже, що той, хто помер чотири дні тому, їв із Христом, щоб нагадати нам про Його божественну силу. І додає, що Марта, з любові до Христа, прислуговувала та клопоталася при трапезі (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 7).

        Йо 12:2 Марта прислуговує у присутності Лазаря

        Віддана служба Марії та Марти. Атанасій Великий: Марта дуже дбала про служіння і всім серцем служила Христу. Марія сиділа біля ніг Ісуса і цілувала їх. … Христос дивиться на них обох Своїми божественними очима, тішиться і радіє чистоті їхнього способу життя та приношенню Йому їхнього незаплямованого служіння (Атанасій Великий, Проповідь на воскресіння Лазаря).

        Лазар мав привілей їсти із Христом та Отцем. Атанасій Великий: Ви бачили велику відкриту прихильність, що Лазар був одним із тих, хто лежав [за столом] з Ісусом. Ви бачили не тільки, що Він знову дав йому життя і вирвав його з рук смерті, але й що Він надав йому велику честь їсти з Ним під час Його вечері. О ці великі ласки, які Бог дарує тим, хто любить Його і виконує Його заповіді! Більше того, ви бачили, що ця ласка добре здійснена. Лазар лежав та їв із Ісусом. Бо Ісус сподівався від своїх святих апостолів, щоб [їсти та пити] разом з людством. … Лазар, з іншого боку, [говорить Ісус], їв і пив з Моїм Отцем. Прийди до Мене, Лазарю, і Я заберу цей огидний запах, що є у твоєму тілі, над яким панувала смерть, і дам тобі приємний запах. Дивися, Я піду в Єрусалим, і всі побачать, що ти йдеш зі Мною в цьому тілі, в якому ти спав у могилі чотири дні. Згодом Я дав тобі життя, бо знову дійсно, ти сам служив іншим. Бо якою мірою хтось відміряє, такою відміряють і йому (Атанасій Великий, Проповідь на воскресіння Лазаря).

        Йо 12:3a Яка Марія помазала Ісуса?

        Ким є ця Марія? Ориген: Тоді здається, що жінка в чотирьох Євангелистах дуже схожа та має певний зв’язок. Але я б сказав тим, хто думає, що всі писали про одну і ту ж жінку: «Чи думаєте ви, що та сама жінка, яка вилила дорогоцінне миро на голову Ісуса, як розповідали Матей і Марко, також помазала Його ноги миром (або «мирр», «мирра»), як розповіли Лука та Йоан? Але не можливо, щоб Євангелисти суперечили один одному, розповідаючи про одну й ту ж жінку, оскільки вони були вдосконалені в тому ж розумінні і в тому ж дусі та в одному розумі, і вони прагнули служити благополуччю Церкви. Але якщо хтось думає, що це та сама жінка в Луки та Йоана, нехай скаже нам, чи Марія була тією жінкою, про яку в Луки сказано, що вона була грішницею в місті, яка, дізнавшись, що Ісус прийшов на зустріч у фарисейський дім, принесла алебастрову скриньку з миром і, плачучи, стала біля Його ніг, обмиваючи їх сльозами. Неймовірно, щоб про Марію, яку любив Ісус, сестру Марти, яка вибрала кращу частину, було сказано, що вона була грішницею у місті. А про жінку, яка, за словами Матея та Марка, вилила дорогоцінне миро на голову Ісуса, насправді не написано, що вона була грішною. Але та, яку за Лукою описують як грішну, не наважилася дотягнутися до голови Христа, а вмила Йому ноги своїми сльозами — ніби ледь гідна самих Його ніг — від скорботи, що принесла щире покаяння зі спасінням. Жінка в Луки ридає і плаче багато, щоб обмити ноги Ісусу. Але та, яка за Йоаном є Марією, не представлена ​​ні як грішниця, ні як та, що плаче. Можливо, тоді хтось скаже, що Євангелистами описані чотири різні жінки. Але я радше згоден, що їх було три. Була одна, про яку Матей та Марко писали цілком згідно. Була також жінка, про яку писав Лука, тоді як Йоан писав про іншу, яка відрізнялася від двох перших не лише тим, що написано про миро, а й тим, що Ісус любив Марію та Марту — хоча вона також має спорідненість, що була у Витанії, як і жінка в Матея та Марка (Ориген, Коментарі на Євангеліє від Матея 77*).
        * Про особу Марії дивіться також обговорення в Йоана 11:2.

        Віддайте свій надлишок вбогим. Аврелій Августин: Давайте розглянемо таємницю, яку привніс цей випадок. Хто б з вас не бажав бути по-справжньому вірним, помажте ноги Господні дорогоцінним миром, як Марія. Ця мазь була праведністю, і тому вона була вагою [точно] у фунт; але це була мазь з чистого нарду, дуже дорогоцінна. З того, як він назвав її pistici*, ми повинні зробити висновок, що існувала якась місцевість, з якої вона отримала свою цінність; але цим її значення не вичерпується, і вона добре гармоніює із сакраментальним символом. Корінь цього грецького слова [pistis] ми називаємо «віра». Ви прагнули чинити праведність: «Праведник з віри буде жити» (див. Рим 1:17). Помастіть ноги Ісуса: йдіть стопами Господа, живучи добрим життям. Витріть їх волоссям своїм: що маєте в надлишку, роздайте убогим, і так ви витрете ноги Господні. Бо волосся здається зайвою частиною тіла. Ви маєте чим поділитися зі свого достатку: це зайве для вас, але необхідне для ніг Господа. Можливо, на цій землі ноги Господа ще чогось потребують. Бо про кого, як не про своїх членів, Він ще скаже наприкінці: «Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт 25:40)? Ви витратили те, що було зайве для вас, але ви зробили те, що було приємним для Моїх ніг (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 50.6).
        * Термін для «чистого нарду», який Августин надає транслітерованою грецькою мовою, — «nardi pistici». Оскільки pistici, що означає надійний або справжній, походить від грецького терміна «віра», тобто pistis, Августин робить подальші висновки.

        Йо 12:3b Дім наповнився пахощами

        Мазь добрих справ на славу Божу. Ориген: Усе, чим хтось є помазаний, називається олією. Мазь є однією із форм олії. Отже, одна мазь коштує дорого; інша – ні. І тому кожен праведний вчинок називається доброю справою. Але одним із видів доброї справи є те, що ми робимо для наших ближніх або відповідно до їхніх [очікувань]. Інший вид доброї справи – це те, що ми робимо задля Бога та відповідно до [Його очікувань]. Перший різновид є вигідний людству; інший служить тільки на славу Божу. Наприклад, людина робить щось добре під впливом природної справедливості, а не задля Бога, так іноді роблять навіть язичники чи багато інших людей. Цей вид справ — звичайна олія, не дуже ароматна, і все ж вона належним чином прийнята Богом. … Петро говорить [у Климентинах], що добрі діла, зроблені невіруючими, приносять їм користь у цьому світі, а не в іншому для досягнення вічного життя. Це єдино правильно, оскільки вони робляться не задля Бога, а через саму людську природу. Але ті, хто робить це задля Бога, тобто віруючі, отримують користь не тільки в цьому світі, але особливо в майбутньому. Те, що віруючі роблять задля Бога, — це свого роду мазь, яка має приємний аромат. Але частина цієї самої справи, яку віруючі роблять задля Бога… робиться для добробуту людства, як-от роздача милостині, відвідування хворих, прийняття чужинців, смирення, доброта. … Ті, хто робить так християнам, помазують стопи Господа миром, тому що це ноги Господа, якими Він завжди ходить — те, що покаянники особливо звикли робити для відпущення своїх гріхів. Це справа, яка називається запашною маззю, але вона не найкраща. Навпаки, ті, хто переслідує милосердя, продовжують пост і молитву, мають терпіння у бідах, як Йов, у спокусах, ті, хто не боїться визнавати істину Божу — усе це речі, які не приносять користі іншим людям, а лише прославляють славу Божу — це миро, яке помазує голову Господа Христа і звідти стікає через все тіло Його, тобто всю Церкву. А це дуже цінна мазь, аромат якої наповнює весь дім, тобто Церкву Христову (Ориген, Коментарі на Євангеліє від Матея 77).

        Йо 12:4 Юда Іскаріотський

        Ісусове терпіння щодо Юди. Аврелій Августин: Юда не збочив зі шляху лише в той час, коли піддався підкупу юдеїв і зрадив свого Господа. Бо чимало, не звертаючи уваги на саме Євангеліє, припускають, що Юда загинув лише тоді, коли прийняв гроші від юдеїв на зраду Господа. Не в той момент він загинув. Але він уже був злодієм, уже заблуканим, і йшов за нашим Господом тілом, а не серцем. Він склав апостольське число дванадцять, але не брав участі в апостольському блаженстві — його зробили дванадцятим на вигляд. При його відході та спадкоємстві іншого апостольська реальність була довершена, а повнота числа збереглася. Який урок наш Господь Ісус Христос намагався дати Церкві, коли вирішив мати одного загиблого серед цих дванадцятьох? Нас навчають обов’язку терпіти нечестивих і утримуватися від розділення тіла Христового. Ось вам Юда серед святих — той Юда, згадайте, що був злодій! — і не ігноруйте цей факт, адже він був не звичайним злодієм, а злодієм, який теж чинив святотатство. Він був розбійником щодо торб з грошима — не просто торб з грошима, а Господніх. … Той, хто грабує Церкву, стоїть пліч-о-пліч із загиблим Юдою. Таким був Юда, але він входив і виходив з одинадцятьма святими учнями. … Терпіте злих, добрі, щоб отримати нагороду добрих і не впасти в кару злих. Наслідуйте приклад нашого Господа, коли Він жив із людством на землі. Чому Він мав торби, яким служили ангели, крім як тому, що Його Церква згодом мала б мати торби?* Чому Він дозволив злодіїв, як не щоб показати, що Його Церква повинна терпіти злодіїв, навіть якщо вона страждала від них? Не дивно, що Юда, який звик красти гроші з цих торбинок, зрадив нашого Господа за гроші (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 50.10-11).
        * Див. коментар Августина на Йо 13:29.

        Йо 12:5 Занепокоїння Юди щодо ціни пахощів

        Під прикриттям релігії. Гауденцій Брешійський: Юда цінував обман понад усе — крім своєї ненависті до Спасителя. Проте під приводом благочестя він виводить ці брехливі слова. … Безмірно нечестивий і сповнений дикої вдачі, під впливом своєї шахрайської жадібності, очевидно, що він висловлює саме це звинувачення, намагаючись приховати його під маскою релігії (Гауденцій Брешійський, Проповідь 13).

        Юда обезцінює прощення та Страсті Христові. Амвросій Медіоланський: О зраднику Юдо, ти оцінюєш мазь Його страстей у триста динаріїв і продаєш Його страсті за тридцять спібняків. Багатий на оцінку, дешевий на зло! (Амвросій Медіоланський, Про Святого Духа 3.17.128).

        Йо 12:6 Злодій Юда не дбав про бідних

        Хто нарікав проти марнування пахощів? Аврелій Августин: В інших Євангеліях це учні нарікали на витрачене миро. … Я сам думаю, що Юда поставлений за всіх учнів; множина, що використовується для однини*. … Але в будь-якому разі ми можемо самі припустити, що інші учні сказали це, або подумали, чи були переконані саме цією промовою Юди. Єдина відмінність полягає в тому, що Матей та Марко чітко згадують про узгодженість інших, тоді як Йоан згадує лише про Юду, чию звичку до злодійства він має нагоду відмітити (Аврелій Августин, Гармонія Євангелій 2.79.156).
        * Гауденцій висловлює подібну думку, висновуючи, що Ісус намагався позбавити Юду від прямого звинувачення; див. його Трактат 13 (PL 20:935), де він порівнює sine із sinite.

        Не примушений до зради. Амвросій Медіоланський: [Юда] був обраний серед дванадцятьох апостолів і відповідав за торбу для грошей, щоб роздавати бідним, щоб не здалося, ніби він зрадив Господа, тому що він не був вшанований або був у нужді. І тому Господь дарував йому цю посаду, щоб також показати, що Він був справедливий у своїх стосунках з ним. Юда є винним у більшій провині, але не як той, кого змусила до цього кривда, заподіяна йому, а як той, хто зловживав благодаттю (Амвросій Медіоланський, Обов’язки духовенства 1.16.64).

        Ісус намагався вгамувати жадібність Юди. Єфрем Сирин: Наш Господь, побачивши, що Юда жадібний до грошей, поставив його керувати грошима, щоб задовольнити його і не допустити, щоб він став зрадником заради грошей. Але для нього було б краще, щоб він вкрав гроші, аніж зрадив Творця грошей. … Хіба злодій грошей не повинен боятися Творця грошей? Можливо, саме про це він згадав, коли повісився (див. Мт 27:5) (Єфрем Сирин, Коментарі до Діатессарона Татіана 17.13).

        Жадібна особа завжди у потребі. Беда Преподобний: Оскільки «жадібна людина завжди потребує», [Юда], будучи невірним і злим, ніколи не пам’ятав про довіру [надану йому], а перейшов від крадіжки грошей, які його попросили нести, до зради нашого Господа, який виявив [йому] довіру (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 2.4*).
        * Горацій, Лист 1.2.56.
        ** Єфрем робить схожий коментар, див. його Коментарі до Діатессарона Татіана 17.13.

        Йо 12:7 День Ісусового похорону

        Нагадування Юді не викликає жалю. Іван Золотоустий: Знову, ніби щоб нагадати своєму зраднику, Ісус натякає на свій похорон. Але докір не доходить до нього, і вислів його не пом’якшує, хоча цього мало б бути достатньо, щоб викликати у нього жалість — майже так, ніби Ісус сказав: «Я є для тебе тягарем і знаю, що завдаю багато клопоту для тебе, але почекай трохи, і Я піду геть» (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 65.2).

        Він дозволив Марії помазати себе. Беда Преподобний: Це так, наче Юда поставив невинне питання, і тому наш Господь просто і м’яко пояснив таємницю того, що означає вчинок Марії, а саме, що Він сам ось-ось помре і що Він повинен бути помазаний пахощами для свого похорону. Марії (якій не було дозволено намастити Його мертве тіло, хоча вона дуже цього бажала) було дано служити [Йому,] ще живому, оскільки вона не зможе [це виконати] після Його смерті, бо їй завадить Його швидке воскресіння (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 2.4).

        Миро на Його похорон. Єфрем Сирин: Він повернув Лазаря до життя і помер замість нього. Бо після того, як він витяг [Лазаря] з гробу і сів з ним за стіл, Він сам був похований символом мира, яке Марія «вилила Йому на голову». … Таким чином, [Господь] прийшов у Витанію, воскресив свого друга і поховав себе через символ мира. Він зробив Марію та Марту радісними і викрив і шеол, і жадібність, шеол, тому що він не завжди тримав Його, і жадібність, тому що не завжди продавала Його (Єфрем Сирин, Коментарі до Діатессарона Татіана 17.7-8).

        Йо 12:8a Бідних матимете з собою повсякчас

        Турбота, докір та виправдання. Феодор Мопсуестійський: Якщо, каже Він, ви справді щирі у своєму милосерді до бідних, у вас залишиться багато часу, щоб принести їм користь. У цьому світі їх ніколи не забракне. Але не завжди вам буде легко виконати службу для Мене: Я залишуся у вас недовго, а потім піду. Спершу цими словами Він очистив жінку від провини, скромно сказавши, що Йому треба віддати більшу честь, аніж бідним, бо Він залишиться з ними недовго. Тоді Він дорікнув наміру Юди, тому що Юда зовсім не дбав про бідних, ані не повинен був дорікати цій жінці через пахощі, які вона вилила (Феодор Мопсуестійський, Коментарі на Йоана 5.12.8).

        Турбота про бідних. Кирило Александрійський: І Спаситель також наводить аргумент, який переконує нас, що немає нічого кращого, ніж відданість Йому. Бо, каже, любов до бідних дуже похвальна, тільки нехай вона ставиться після шанування Бога. І те, що Він говорить, зводиться до наступного: той час, як Він каже, призначений для Моєї пошани, тобто час Мого перебування на землі, не вимагає, щоб бідних вшановували переді Мною. І це Він сказав, посилаючись на втілення. Однак Він жодним чином не забороняє співчутливій людині проявляти любов до бідних. Тому, коли є потреба в служінні чи співі, їх треба шанувати перед любов’ю до бідних. Бо можна робити добро після закінчення духовних служб. Тому Він каже, що не потрібно завжди без перерви присвячувати свій час вшануванню Його чи витрачати все на священицьке служіння, а віддавати більшу частину на бідних. Або подумайте про це так: як Він просить своїх учнів постити після того, як Він вознісся до Отця (див. Мт 9:15), так Він також каже, що тоді вони можуть вільніше приділяти увагу турботі про бідних і здійснювати свою любов до вбогих з меншим занепокоєнням і більше часу, що дійсно було так. Бо після вознесіння Спасителя, коли вони вже не йшли за своїм Учителем у Його подорожах, а мали дозвілля, тоді вони охоче витрачали всі свої приношення на бідних (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 8).

        Помазання Господньої голови через турботу про бідних. Ориген: Настільки потужна похвала такого роду доброї справи, що вона спонукає всіх нас намастити голову Господа запашними і багатими ділами, щоб також про нас можна було сказати, що ми зробили добру справу для Його голови. Бо доки ми в цьому житті, ми завжди матимемо бідних із собою, а ті, хто просунувся у слові й розбагатів у Божій мудрості, мають піклуватися про них, але [це] не може бути рівносильно тому, щоб мати завжди з ними вночі і вдень Сина Божого, Слово і Премудрість Божу, а також Господа, Спасителя нашого (Ориген, Коментарі на Євангеліє від Матея 77).

        Йо 12:8b Ісус скоро відійде

        Ісусова втілена присутність відійде. Аврелій Августин: Це також можна розуміти так: … Добрі можуть сприймати це також як звернення до себе, але не так, щоб воно було якимось джерелом тривоги. Бо Він говорив про свою тілесну присутність. Бо щодо Його величності, Його провидіння, Його невимовної та невидимої благодаті збуваються Його власні слова: «Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28:20). Але по відношенню до плоті Він передбачив як Слово … «Мене ж матимете не завжди». І чому це? Тому що по своїй тілесній присутності Він сорок днів спілкувався зі своїми учнями, а потім, вивівши їх, щоб дивилися, а не слідували за Ним, вознісся на небо і вже [Його] тут немає. Він там, справді, сидить праворуч Отця. І Він також тут, ніколи не позбавляючись присутності своєї слави. Іншими словами, щодо Його божественної присутності ми завжди маємо Христа. Щодо Його присутності в тілі учням правильно було сказано: «Мене ж матимете не завжди». У цьому відношенні Церква користувалася Його присутністю лише кілька днів; тепер вона має Його вірою, не бачачи Його очима. Яким би чином тоді не було сказано: «Мене ж матимете не завжди», я вважаю, що після цього подвійного рішення воно більше не може залишатися предметом сумніву (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 50.13).

        Злі не матимуть Христа поруч завжди. Аврелій Августин: Ми, безперечно, можемо зрозуміти «бідних матимете з собою повсякчас». Те, що Він тут сказав, правда. Коли в Церкві не вистачало бідних? «Мене ж матимете не завжди». Що Він має на увазі під цим? Як ми маємо розуміти «Мене ж матимете не завжди»? Не лякайтеся: воно було адресовано Юді. Чому ж тоді Він не сказав: «Мене ж матимеш (однина)» замість «Мене ж матимете (множина)»? [Він використав форму множини], тому що Юда тут не просто особа. Один нечестивий представляє все тіло нечестивих. … І так було сказано [Юді]: «Мене ж матимете не завжди». Але що означає «не завжди» і «завжди»? Якщо ви добрі, якщо ви належите до тіла, представленого Петром, то маєте Христа і зараз, і в майбутньому: тепер вірою, знаменням, таїнством хрещення, хлібом і вином вівтаря. Зараз у вас є Христос, але ви будете мати Його завжди. Бо коли підете звідси, то прийдете до Того, Хто сказав розбійнику: «Сьогодні будеш зо Мною в раї» (Лк 23:43). Але якщо ви живете нечесно, вам може здаватися, що ви маєте Христа зараз, тому що ви входите до Церкви, підписуєте себе знаком Христа, хрещаєтеся хрещенням Христа, змішуєтесь з членами Христа і підходите до Його вівтаря: тепер ви маєте Христе, але, живучи зле, ви не матимете Його завжди (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 50.12).

        Безумство гріха. Іван Золотоустий: Але жодна з цих речей [що Він сказав] не повернула назад того дикого божевільного [тобто Юду]. Але насправді Ісус сказав і зробив набагато більше, ніж це: Він омив йому ноги тієї ночі, зробив його учасником столу та солі, яка має стримувати навіть душі розбійників. Він також говорив інші слова, достатні, щоб розплавити камінь, і зробив це не задовго до цього, а того самого дня, щоб навіть час не змусив його забути. Але все це не вплинуло на Юду (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 65.2).

        Йо 12:9 Натовп прийшов, щоб побачити Ісуса і Лазаря

        Юдейські лідери хочуть стримувати людей. Феодор Мопсуестійський: Юдеї виявили, що Ісус знову був у Витанії, перебував з Лазарем та його сестрами, і насправді був з ними в цей момент. Багато хто приходив… можливо, чекаючи почути від нього щось надзвичайне, як від того, хто повертається до цивілізації з чужої та віддаленої землі. Тому первосвященики, побачивши, що натовп також дуже приваблює бажання побачити Лазаря, задумали вбити Лазаря разом із Христом. Очевидно, у них була ідея, що натовп не обмежився б лише побачити Лазаря, але побачивши його, прийшов би до віри в Христа — ніби Той, Хто воскресив [Лазаря] одного разу з мертвих, не міг би повернути його до життя ще раз (Феодор Мопсуестійський, Коментарі на Йоана 5.12.9).

        Йо 12:10 Змовлюючись вбити Лазаря

        Нерозумність убивати того, хто вже воскрес. Беда Преподобний: Сліпа хитрість сліпого, бажати вбити того, хто ожив! Ніби [Ісус] не міг повернути до життя того, хто був убитий, тоді як Він зміг повернути до життя померлого! І справді, Він навчав, що збирається зробити і те, і інше, оскільки повернув до життя і Лазаря, який помер, і самого себе, убитого (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 2.4).

        Заздрість шукає убити тих, хто воскрес. Амвросій Медіоланський: У присутності такої благодаті, даної Господом, такого чуда божественної щедроти, коли всі повинні були радіти, ці нечестивці піднялися і зібрали раду проти Христа (Йо 11:47) і бажали вбити також Лазаря. Хіба ви не визнаєте, що ви є наступниками тих, чию твердість ви успадковуєте? Бо й ви гнівитесь і збираєте раду проти Церкви, бо бачите, як мертві знову оживають у Церкві і воскресають, отримавши прощення своїх гріхів. І тому, що стосується вас, ви хочете, через заздрість, знову вбити тих, хто воскрес до життя (Амвросій Медіоланський, Про покаяння 2.7.59).

        Йо 12:11 Як можна стати на заваді переходу до Ісуса

        Лазар дратує юдейських лідерів. Іван Золотоустий: Жодне інше чудо Христа не дратувало юдейських лідерів так, як це. … Воно було таким публічним, і таким чудовим, бачити людину, яка ходить і розмовляє після того, як вона померла чотири дні тому. І цей факт був таким незаперечним. … У випадку деяких інших чудес вони звинувачували Його в порушенні суботи (напр. Йо 5:16) і таким чином відвернули думки людей; але тут не було до чого причепитися, і тому вони виливають свій гнів на Лазаря. … Вони зробили б те саме зі сліпим, якби вони не створили звинувачення порушення суботи. І знову ж таки, той останній був бідним, і його вигнали з Храму, але Лазар був чоловіком високого рангу, як видно з числа тих, хто прийшов потішити його сестер. … Їх розлютило, коли вони побачили, що всі покидають свято, яке зараз починалося, і йдуть до Витанії (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 66.1).

        Ці несамовиті хочуть зупинити Христа. Кирило Александрійський: Подивіться тепер, якими шаленими стають правителі, які під впливом власної заздрості несамовито кидаються туди-сюди і не говорять зв’язно. Вони серйозно розмірковують про вбивство над вбивством, думаючи, що можуть усунути силу чудесного вчинку одночасно зі своєю жертвою, щоб не дати людям повірити в Христа (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 8).

        Йо 12:12 Натовп чує про вхід Ісуса в Єрусалим

        Люди обізнані краще ніж їхні лідери. Іван Золотоустий: Багатство так само, як і влада, може знищити тих, хто не обережний. Перше веде до жадібності; друге – у гординю. Подивіться, наприклад, наскільки цілісні ці натовпи євреїв, а їхні правителі – розбещені. Бо перші увірували в Христа, як постійно стверджують євангелисти, кажучи, що «численні з народу увірували в Нього» (див. Йо 7:31,48), але другі, що були з правлячої партії, не увірували. … Але як сталося, що тепер Він відкрито входить до Єрусалиму, тоді як раніше Він не ходив відкрито серед євреїв і відійшов у пустелю? Вгамувавши їхній гнів віддалившись, Він приходить до них тепер, коли вони спокійніші. Більше того, того натовпу, що йшлов перед Ним, а потім слідом за Ним, було достатньо, щоб охопила їх агонія страху. Бо жодне чудо не приваблювало людей так, як чудо [воскресіння] Лазаря. А інший євангелист каже, що вони кидали Йому під ноги свій одяг (Мт 21:8) і що «заметушилося все місто» (Мт 21:10). Ось які почесті Він мав, коли в’їхав у місто (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 66.1).

        Йо 12:13a Гілки пальм та вигуки Осанна

        Натовп вітає Ісуса. Атанасій Великий: Коли натовп узяв гілки з фінікових пальм і пішов перед Христом, коли Він збирався піднятися на свято, всі вони засвідчили, що Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих. Через це цей великий натовп увірував у Нього, коли почув, що Він зробив це знамення. Бо багато людей прийшло від гробу, де Лазаря поховали, і закрили вхід. Великий подив охопило їх усіх, коли вони почули, що він знову живий (Атанасій Великий, Проповідь на воскресіння Лазаря).

        Пальмові гілки є псалмами прослави за перемогу. Аврелій Августин: Подивіться, яким великим був плід Його проповіді і як велика отара заблудних овець дому Ізраїля почула голос свого Пастиря. … «Наступного дня сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим, узяли пальмове гілля». … Пальмові гілки — це псалми прослави за перемогу над смертю, яку наш Господь мав отримати через Свою смерть, і тріумф над дияволом, князем смерті, через трофей хреста (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 51.1-2).

        Старий та Новий Завіти прославляють Христа. Беда Преподобний: Ті, що йшли попереду, і ті, що йшли за Ним, одним і тим же голосом прославляли нашого Господа, бо, безсумнівно, віра тих, хто був випробуваний перед втіленням нашого Господа, і тих, хто був після цього, є одною [вірою], хоча вони мали різні таїнства, за звичаями того часу. Петро свідчить [про це], коли каже: «А втім, ми благодаттю Господа Ісуса віруємо, що спасемося так само, як ті» (Дії 15:11). Що ж до їхніх вигуків «Осанна», тобто «спасіння Сину Давидовому», то це те саме, що ми читаємо в псалмі: «У Господа спасіння; на твій народ – твоє благословення» (Пс 3:8 (3:9 LXX)). Це те саме, що й хор святих вигукує співом великої хвали в Апокаліпсисі: «Спасіння Богу нашому, що сидить на престолі, і Агнцеві!» (Од 7:10) (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 2.3).

        «Осанна» означає «спасіння». Євсевій Кесарійський: Отже, оскільки в псалмі, який ми розглядаємо, сказано hosanna, що перекладається «Спаси нас нині», а в єврейському – «Господи, спаси нас», а також слова: «Благословенний, Хто йде в ім’я Господнє» взято з того самого псалма, і ці слова можуть стосуватися лише Христа Божого, тому ми, природно, застосовуємо до Нього решту передбачення (Євсевій Кесарійський, Доказ Євангелія 9.18).

        Той самий псалом говорить про відкинутий наріжний камінь. Беда Преподобний: Натовп взяв цей вірш прославлення зі сто сімнадцятого псалма (Пс 118:26 (117:26 LXX)), і ніхто не сумнівається, що там співається про Господа. Тому доречно, що це про Нього співається в тому ж псалмі: «Камінь, яким знехтували будівничі, став головним на розі» (Пс 118:22 (117:22 LXX)), бо Христос, якого євреї відкинули, оскільки вони будували постанови власних традицій, став меморіалом* для віруючих з обох народів, а саме євреїв та язичників. Бо що стосується того, що Христос названий наріжним каменем у цьому псалмі, то це те, що високо прославлялося в Євангелії голосом тих, хто йшов за Ним, і тих, хто йшов попереду (Беда Преподобний, Проповіді на Євангеліє 2.3).
        * Лат. monimentum.

        Йо 12:13b Цар приходить в ім’я Господнє

        Повернення Царя. Іреней Ліонський: Своїм приходом Господь дарував більший дар благодаті тим, хто був у пізнішому періоді, ніж той, який Він дарував тим, хто був у часі Старого Завіту. Бо вони справді чули від Його слуг про Царя, який має прийти, і втішалися певною мірою, оскільки сподівалися на Його прихід. Але ті, хто насправді перебували в Його присутності, були звільнені та стали учасниками Його дарів — вони володіють більшою мірою благодаті та більшим ступенем радості, тому що цей Цар прийшов. Це також говорить Давид: «Душа ж моя нехай у Господі веселиться, нехай радіє Його спасінням» (Пс 35:9 (34:9 LXX)). І тому, коли Він входив до Єрусалиму, усі, хто був на дорозі, у скорботі Його душі впізнали Давида, свого царя, і розстелили для Нього свою одежу, і прикрасили дорогу зеленими гілками, кричачи з великою радістю та втіхою: «Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім’я Господнє, осанна на висоті!» (Мт 21:9). … Те, що було проголошено Давидом щодо Сина Божого, було здійснено в Його особі. … Саме Він був проголошений пророками Христом, чиє ім’я прославлено по всій землі (Іреней Ліонський, Проти єресей 4.11.3).

        Йо 12:14 Ісус сидить на молодому осляті

        Ісус позичив осля. Тертулліан: З державних міркувань [римські] громадяни різного рангу… увінчуються лавровими вінками. … Існують також провінційні золоті корони, яким тепер потрібні більші голови зображень замість людських. Але ваші накази*, і ваші магістратури, і саме місце ваших зборів, тобто церква, є Христовими. Ви належите Йому, бо ви занесені в книги життя (Флп 4:3). Там кров Господня служить вашим пурпуровим одягом, а ваша широка лента – Його власний хрест. Там сокира вже прикладена до стовбура дерева (Мт 3:10). Там – гілка від кореня Єссея (Іс 11:1). Не зважайте на державних коней з їхньою короною. Ваш Господь, коли, згідно зі Святим Письмом, Він тріумфально увійшов до Єрусалиму, не мав навіть власного осла. Ці [покладалися] на колісниці, а ці на коней. Але ми будемо шукати нашої допомоги в імені Господа, Бога нашого (Пс 20:7 (19:8 LXX, Vg)) (Тертулліан, Вінок 13.1-2).

        Підданство язичників. Кирило Александрійський: А оскільки, всупереч Його звичкам, Христос лише цього разу з’являється сидячим на ослі, ми не кажемо, що Він сидів на ньому, тому що до міста було далеко. Бо відстань була не більше двох миль (див. Йо 11:18). Ми також не кажемо, що це було через те, що їх було багато. Бо певно, що в інших випадках, коли Його зустрічав натовп, Він так не робив; але Він робить це, щоб показати, що Він збирається підкорити собі, як новий народ, нечистих язичників, і привести їх до прерогативи праведності та до Єрусалиму, над яким земне є прообразом. Саме в цей Єрусалим цей народ, очищений, увійде з Христом, якому співатимуть невинні ангели, прообразом яких є немовлята. А осла євангелист називає ослям, бо народ язичників не був навчений благочестивості, яку породжує віра (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 8).

        Йо 12:15 Цар Сіону іде верхи на жереб’яті ослициному*
        * Ориген зауважує, що ні Матей, ні Йоан не цитують пророцтво точно. Дивіться його Коментар на Матея 16.14.

        Немає згадок про іншого юдейського царя, крім Ісуса. Євсевій Кесарійський: Це пророцтво Захарія дав після повернення з Вавилону, на завершення пророкування. Але з тих часів немає жодних записів про єврейського царя, як передрікає пророцтво, крім нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, в якому це пророцтво здійснилося. … Але що мала показати Його їзда на ослі, як не покірну та скромну манеру, що знаменувала Його перше пришестя? (Євсевій Кесарійський, Доказ Євангелія 9.17).

        Злі царі контрастують із цим Царем миру. Іван Золотоустий: Оскільки всі їхні царі були переважно несправедливими та жадібними, і піддавали їх війнам… Він сказав їм: «Повірте Мені, Я не такий, як вони. Я лагідний та смиренний». Він продемонстрував це своєю манерою входу, не ввійшовши на чолі війська, а просто верхи на ослі (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 66.1).

        Йо 12:16 Учні Ісуса не розуміють

        Розуміння учнів. Кирило Александрійський: Євангелист не вагаючись згадує і про незнання учнів, і про їхнє подальше розуміння, оскільки не дбає про повагу до людей, але прагне слави Духа і показує, якими людьми були учні до воскресіння і якими вони стали після воскресіння (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 8).

        Йо 12:17-18 Люди біля гробниці Лазаря був свідками

        Натовп був легко переконаний свідками. Кирило Александрійський: Це зібрання простого людей, почувши про те, що сталося, було охоче переконане тими, хто був свідком як Христос воскресив Лазаря і скасував владу смерті, як казали пророки. Тому вони теж пішли і зустріли Його (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 8).

        Той, Хто переміг смерть. Феодор Мопсуестійський: Оскільки через Адама прийшла смерть, яка підкорила всіх, вони чули від своїх пророків і вірили, що смерть буде переможена. Побачивши, що це зробив наш Господь, що воскресив людину через чотири дні після смерті, вони взяли гілки пальм і вийшли назустріч Йому, як переможцю над смертю, що пригнічує людство, і прославляли Його відповідними піснями. Оскільки це не сподобалося фарисеям, вони дорікали їм, кажучи, що вони марно йшли за Ним, але марним був їхній докір, оскільки весь народ все одно пішов за Ним (Феодор Мопсуестійський, Коментарі на Йоана 5.12.17-18).

        Переклад фрагментів з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament IVb, John 11-21 (2007)

        Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!

        Інші дописи автора

          Оціни

          [rating-system-posts]

             

            Про автора

            Максим Гонтар
            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.