Петрове визнання (Мт 16:13-20)

Інші дописи автора

        Петрове визнання (Мт 16:13-20)

        Коментарі Отців Церкви на святкове Євангеліє

        Євангеліє від св. Матея 16:13-20

        13. Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: “За кого мають люди Сина Чоловічого?” 14. Ті відповіли: “Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків.” 15. “На вашу ж думку”, – до них каже, – “хто Я?” 16. Озвався Симон Петро і заявляє: “Ти – Христос, Бога живого син.” 17. У відповідь Ісус сказав до нього: “Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець Мій небесний. 18. Тож і Я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що Я на цій скелі збудую Мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. 19. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі.” 20. Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що Він – Христос.

        Коментарі Отців Церкви

        «Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: “За кого мають люди Сина Чоловічого?”» (Мт 16:13)

        В Кесарії Филиповій. Іван Золотоустий: Для чого євангеліст згадав про засновника міста? Тому, що була інша Кесарія, а саме Стратонова (ймовірно, міст з назвою «Кесарія» було більше, ніж два); а Ісус Христос запитував учнів не в Стратоновій, а в Филиповій, відійшовши далеко від юдеїв, щоб вони, звільнившись від усякого побоювання, сміливо висловили все, що у них було в думках (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 54.1).

        Питання, поставлене поза Юдеєю. Епіфаній Латинський: Кесарія Филипова знаходиться поза Юдеєю на території поган. Чому ж тоді Господь наш не ставив такого питання Своїм учням, перебуваючи всередині Юдеї? Чому Він вирушив далеко на північ у землі поган? Але оскільки незначущість наша обертається проти нас, то Він запитав про це учнів на території поган, щоб істинне і вічне визнання благословенного апостола Петра (не тіло і кров відкрили, а Отець, що перебуває на небі) погани швидше, ніж юдеї прийняли як віру в сина Божого. В місті Кесарії першим з поган через святого апостола Петра увірував Корнилій разом з усім своїм домом (див. Дії 10). Отже, не захотів Господь питати учнів Своїх в Юдеї, бо юдеї визнавали в Ньому сина Йосифа, а не Сина Божого (Епіфаній Латинський «Тлумачення на Євангелія» 28).

        Син Чоловічий, Син Божий. Теодор Мопсуестійський: Ісус запитує для того, щоб ми довідалися з відповідей про думки про Нього, які були серед юдеїв і зрозуміли, що, запитуючи: за кого люди мають, Він запитує нас і, якщо є щось погане, ми усунули б його причини, а якщо приємне, то примножили їх. А «Сина Чоловічого» Він сказав для того, щоб ясно показати, що, об’явившись і ставши людиною, Він є істинним Богом, Який не розділяється частинами на Бога і людину. Але хто назве Його Сином Чоловічим, нехай не сумнівається в тому, що Він є також Сином Божим (Теодор Мопсуестійський «Фрагменти» 101).

        «Ті відповіли: “Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків”» (Мт 16:14)

        За кого люди мають Мене? Іван Золотоустий: Для чого ж Він запитав спершу не про їх думку, а про думку народу? Для того, щоб вони, сказавши народну думку, потім, коли їх запитають: На вашу ж думку, хто Я? – самим порядком запитань були піднесені до вищого розуміння і не почали про Нього так само низько думати, як і народ. З тієї ж причини запитує їх не на початку проповіді, а коли вчинив багато чудес, розмовляв з ними про багато високих істин і багаторазово довів Свою божественність і єдність з Отцем, тоді вже пропонує їм це питання. І не каже: за кого Мене мають книжники та фарисеї? – Хоча вони часто приходили до Нього і розмовляли; а хоче знати правдиву думку народу: за кого люди мають Мене? Думка народу була, хоча набагато нижчою за належну, але без будь-якого лукавства; думка ж книжників і фарисеїв навіяна була сильною злобою. І, показуючи, як сильно хоче, щоб визнавали Його воплочення, каже: Сина Чоловічого, – розуміючи під цим і Божество, як часто й в інших місцях Він робить (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 54.1).

        Інші мають за Єремію. Теодор Мопсуестійський: Також вони приймали Христа за Єремію, ймовірно, кожний, пізнаючи Господа як Того, Хто володіє властивою Йому мудрістю, навіть без будь-якого повчання мав приблизно таке ж уявлення і про Єремію, тому що він був юнаком обраним на пророкування і без належного людського навчання був пророком найбільшого Пророка Христа (Теодор Мопсуестійський «Фрагменти» 91).

        За одного з пророків. Оріген: Крім того, поглянь, яким чином через різні хвилювання серед юдеїв з приводу Христа одні через якісь хибні вчення говорили, що Він – Іван Хреститель (подібно до Ірода четверовласника, який сказав своїм рабам: Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому! (Мт 14:2), інші – що той, кого нині називають Ісусом, є Іллею, який або пережив друге народження, або жив з того часу і тепер з’явився знову. І ті, що стверджують, що Ісус – це Єремія, ймовірно, виходили зі сказаного на початку книги Єремії про Христа, якого Бог настановив над народами й над царствами, щоб викорінював і руйнував, вигублював і валив, будував і насаджував (Єр 1:10), зробивши Його пророком у поган, яким Він звістив Слово (Оріген «Коментарі на Євангеліє від Матея» 12.9).

        «“На вашу ж думку”, – до них каже, – “хто Я?”» (Мт 16:15)

        Месіанська таємниця. Іларій Піктавійський: Коли вони назвали Йому різні думки людей щодо Нього, Він запитав, за кого вони самі приймають Його. Петро відповів: Ти – Христос, Бога живого Син. Але Петро проник в природу питання. Адже Господь сказав: За кого мають люди Мене, Сина Чоловічого? Зрозуміло, що людське тіло Його вказувало на те, що Він – Син Чоловічий. Але, додавши: На вашу ж думку, хто Я? Ісус вказав, що їм слід розуміти дещо інше, ніж видиме, бо Він був Сином Чоловічим. Якого міркування тим самим Він очікував відносно Себе? Він запитав про те, що є таємницею, в яку вірою повинні проникнути ті, хто вірить (Іларій Піктавійський «Коментар на Євангеліє від Матея» 16.6).

        Вимагання іншої думки. Іван Золотоустий: Потім, коли учні сказали Йому: Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків і оголосили Йому хибну думку народу, – тоді додав: На вашу ж думку, хто я? Для того Він вимагає від них іншої думки і пропонує інше питання, щоб вони не думали про Нього однаково з народом, який бачив чудеса, що перевищують сили людини, і мали Його за людину, хоча і таку, що воскресла із мертвих, як говорив і Ірод. Але Він, відвертаючи їх від таких припущень, каже: На вашу ж думку, хто я? ви, які завжди зі Мною були, бачили Мої чудодійства і самі творили через Мене багато чудес? (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 54.1).

        «Озвався Симон Петро і заявляє: “Ти – Христос, Бога живого син”» (16:16)

        Христос, Бога живого Син. Епіфаній Латинський: Хіба не знав Господь, за кого Його мали люди? Але цим питанням Він виявив визнання апостола Петра, залишивши на майбутнє зразок сильної віри. Адже Господь запитував не тільки Петра, а всіх апостолів, коли говорив: На вашу ж думку, хто я? І один за всіх відповів: Ти – Христос, Бога живого Син, тобто Цар Христос, Який буде судити весь світ; Син Божий; Сам Бог; Бог і людина. О нещасні юдеї і жалюгідні єретики, і тепер чужі, і тоді йшли на вічне засудження! Якщо Христос – Син Божий, то Він і Бог; бо якщо Він – не Бог, то Він і не Син Божий. А оскільки Він – Син і, будучи Сином, все має від Отця, то будемо всім серцем нашим невіддільно триматися Його, бо немає нікого, хто уникне долоні Його (Епіфаній Латинський «Тлумачення на Євангелія» 28).

        Тільки Христос. Кирило Олександрійський: Петро не сказав: «Ти – Христос чи Син Божий», а Христос, Бога живого Син. Бо багато є помазаників за благодаттю і тих, що мають гідність синоположення, але тільки Один – Син Божий за природою. Тому він сказав з артиклем: Христос, Бога Син (σύ Χριστός υἱός τοΰ Θεός). А назвавши Його Бога живого Сином, він показує, що Він є життя і смерть над Ним не має волі. Адже якщо Його плоть якийсь час і була немічною, оскільки їй належало померти, вона все ж воскресла, бо Слово, що перебуває в ній, не могло втриматися кайданами смерті (Кирило Олександрійський «Фрагменти» 190).

        «У відповідь Ісус сказав до нього: “Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець Мій небесний. Тож і Я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що Я на цій скелі збудую Мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають» (Мт 16:17-18)

        На цій скелі. Феодор Мопсуестійський: Це було властиве не тільки Петрові, а відносилося і до всіх людей. Але, сказавши скеля, Господь визнав Свій намір на ній збудувати Церкву, говорячи з визнанням і вірою в нього. Тому, звернувшись до того, хто визнав Його раніше такими словами, завдяки цьому визнанню, Він наділив його цією владою, яка додасться до нього, кажучи, що тільки у нього буде загальне і виключне благо Церкви. Бо, як завдяки визнанню, яке повинне було стати спільним для віруючих, Господь дав йому таку назву, так і довірив благо Церкви, Він каже, що у нього буде виняткове благо Церкви, оскільки воно додасться до нього завдяки його визнанню. Таким чином Він показує, що це буде спільне благо Церкви, бо визнання Церкви мало стати спільним визнанням з Петром. Отже, Господь каже, що ключ від Царства Небесного – у Церкви, то якщо хтось має відношення до Церкви, то неодмінно буде мати відношення і до небесних речей. Бо той, хто належить до Церкви і зарахований до Неї, є причасником і спадкоємцем небес, а хто став їй чужий, не матиме ніякого спілкування з небесним. Священики Церкви, які дотримуються досі цього слова, недостойних видаляють, а тих, що стали через покаяння гідними, приймають (Феодор Мопсуестійський «Фрагменти» 92).

        «Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі.”» (Мт 16:19)

        Ключі Царства Небесного. Епіфаній Латинський: Христос – це скеля, яку не можна зрушити і не можна розтерти. Тому Петро з радістю прийняв від Христа це ім’я в позначення заснованої і непохитної віри Церкви. Диявол – ворота смерті, він завжди поспішає припровадити на святу Церкву лиха, спокуси і гоніння. Але віра апостола, заснована на скелі Христа, завжди перебуває непереможною і недоторканою. І йому вручено ключі Царства Небесного, так щоб зв’язане ним на землі було зв’язаним і на небі, а дозволене на землі було дозволене і на небі (Епіфаній Латинський «Тлумачення на Євангелія» 28).

        «Тоді Він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що Він – Христос» (16:20)

        Щоб нікому не казали. Іван Золотоустий: Для чого Він заборонив? Для того, щоб після відігнання спокусників, після здійснення хресного подвигу і після закінчення всіх Його страждань, коли вже не було кому заваджати і шкодити вірі в Нього численних людей, тоді чисто і твердо закарбувалось в розумі слухачів правильне про Нього поняття. Могутність Його не так ще очевидно виявлялася. Тому Він хотів, щоб апостоли тоді вже почали проповідувати про Нього, коли очевидна істина того, хто проповідує, і сила подій будуть підтверджувати їх слова. Дійсно, інша була справа бачити, що Він то чудодіє в Палестині, то піддається глумові і гонінням (особливо коли за чудесами повинен був піти хрест), і інша справа бачити, що весь всесвіт Йому поклоняється і вірує в Нього і що Він уже не терпить жодного з тих страждань, які перетерпів (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея» 54.4).

        Заборонена проповідь. Ієронім Стридонський: З метою проповіді Він послав Своїх учнів попереду Себе, щоб звіщати про Його прихід; однак наказав їм не говорити, що Він – Ісус Христос. Мені ж здається, що одна справа – проповідувати Христа, а інша – Ісуса Христа. Христос – загальний термін позначення месіанської гідності, в той час як Ісус – особисте ім’я Спасителя. Тому може, що Він не бажав, щоб Його проповідували як Ісуса Христа перед Його стражданнями і воскресінням, щоб після того, коли здійсниться таїнство крові, Він зміг у відповідний момент сказати апостолам: Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи (Мт 28:19-20) та інше. А щоб ніхто не думав, що це наше розуміння, а не євангельський сенс, то наступний текст пояснює причини заборони такої проповіді (Ієронім Стридонський «Коментарі на Євангеліє від Матея» 3.16.20).

        Нікому не говорити. Теодор Moпcyecтійский: Коли учні прийняли Духа, тоді вони показали досконале вчення про Божество Сина, оскільки Дух свідчив знаками, що вiдбувалися, про Своє ім’я. І було необхідно приховати це від начальників цього віку, владик світу, щоб Христос, постраждавши і воскреснувши, перетворив в Собі життя людини і відтворив її в первинний стан, звільнивши від тління. Така, мабуть, причина цієї заповіді про те, що їм ще не можна було говорити (Теодор Moпcyecтійский «Фрагменти» 93).

        Переклад з російської – Ольга Цицик, за виданням “Библейские комментарии Отцов Церкви и других авторов I—VIII веков. Новый Завет, т. 1б, Евангелие от Матфея” (2007)

        Ілюстрація: Pietro Perugino – Christ Handing the Keys to St. Peter

        Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!

        Інші дописи автора

          Оціни

          [rating-system-posts]

             

            Про автора

            Максим Гонтар
            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.