Коментарі Отців Церкви на святкове Євангеліє
Євангеліє від Йоана 10:1-9
1. «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, – злодюга той, розбійник! 2. Хто ж увіходить дверима, той вівцям – вівчар. 3. Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім’я, і виводить їх. 4. А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають. 5. Не підуть за чужим вони – втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.» 6. Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що Він казав їм. 7. Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я – двері для овець. 8. Усі, скільки їх передо Мною прийшло, – злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх. 9. Я – двері. Хто ввійде крізь Мене – спасеться. Увійде він, вийде – і знайде пасовисько!»
Коментарі Отців Церкви
Йо 10:1 Злодій не входить у кошару через двері
Цими дверима є Писання. Іван Золотоустий: Зверніть увагу на ознаки злодія. По-перше, він не входить відкрито. По-друге, він не входить згідно з Писаннями, тобто, “не через двері”. Тут також Ісус звертається до тих, хто був раніше, і до тих, хто прийде після Нього: до антихриста та фальшивих христів, до Юди та Тевди та до всіх подібного роду. І Він справедливо називає Писання “дверима”, бо вони приводять нас до Бога і відкривають нам пізнання Бога. Вони роблять нас Його вівцями. Вони охороняють нас і не впускають вовків за нами усередину. Бо Писання, як надійні двері, перекриває прохід єретикам, ставлячи нас у безпеку щодо всього, чого ми прагнемо, і не дозволяє нам блукати. І, якщо ми не скасуємо Писання, нас не переможуть легко наші вороги. За Писанням ми можемо пізнати всіх, і тих, хто є, і тих, хто не є пастухами. Але що означає “в кошару”? Це стосується овець та догляду за ними. Бо той, хто не використовує Писання, але “деінде влізає”, тобто той, хто вирізає для себе інший і незвичайний шлях, “злодюга той”. … Коли наш Господь далі називає себе дверима, ми не повинні дивуватися. Згідно зі служінням, яке Він несе, Він в одному місці пастух, в іншому – Агнець. У тому, що Він знайомить нас з Отцем, Він є дверима; оскільки Він піклується про нас, Він – пастух (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 59.2-3).
Справжній Христос. Аврелій Августин: Майте на увазі, що овеча кошара Христа – це церква. Хто б увійшов у цю кошару, нехай увійде через двері; нехай проповідує справжнього Христа. Не тільки нехай він проповідує справжнього Христа, але й шукає слави Христа, а не своєї. Багато хто, шукаючи власної слави, розсіяв овець Христа, а не збирав їх (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 45.5).
Тільки пастух має владу користатися цим входом. Феодор Мопсуестійський: Наші нинішні обставини дуже схожі на кошару: злодій приходить звідти, де є можливість сховатися. Його бажання – вкрасти. Але пастух, який має право користуватися входом, виводить овець на пасовище, і вони йдуть за ним, знаючи свого власного пастуха, і уникають інших, голос яких вони не знають (Феодор Мопсуестійський, Коментарі на Йоана 4.10.1).
Входьте через традицію Господа. Климент Александрійський: Отже, ті, хто слідує нечестивим словам та диктує їх іншим, оскільки вони спотворюють божественні слова замість того, щоб правильно їх вживати, не входять у Царство Небесне і не дозволяють тим, кого вони обманули, досягти істини. У них немає ключа від входу, а є фальшивий ключ. Використовуючи цей підроблений ключ, вони не входять, як ми входимо, тобто через традицію Господа, відсуваючи завісу. Натомість вони прорвалися через бічні двері і таємно підкопали стіну церкви. Вони переступають через правду і становлять себе містагогами* нечестивих душ (Климент Александрійський, Стромати 7.17).
* Ті, хто посвячує у таємниці.
Йо 10:2 Пастух входить через двері
Вхід через двері наслідує Христове смирення. Аврелій Августин: Хто він, той хто заходить через двері? Це той, хто входить через Христа. Хто він? Він – той, хто наслідує страждання Христа, знайомий із смиренністю Христа, щоб відчути і знати, що якщо Бог став для нас людиною, людина не повинна вважати себе Богом, але людиною [людством]. Той, хто як людина бажає стати Богом, не наслідує того, хто, будучи Богом, став людиною. Вас не просять думати про себе менше, ніж ви є, але знати, хто ви (Аврелій Августин, Проповідь 87(137).4).
Хто є вартим того, щоб бути Пастирем? Феодор Мопсуестійський: Пастух овець – той, хто гідно наділений даром навчання. Він – той, хто користується законним входом, тобто живе всім серцем згідно з доктриною Закону і таким чином входить у кошару так, як це єдино правильно. Потім він веде всіх інших, як овець, до пасовищ доктрини, показуючи їм поживу Слова, якою вони повинні харчуватися, спершу і надалі. Він також веде їх, показуючи їм силу Слова, те, як треба розуміти Писання і від якого вчення вони повинні утримуватися – доктрини, яку інші можуть обманом запропонувати їм для згуби цих овець. … Злодій і бандит – прямо протилежний. Він не користується законним входом і не виявляє поваги до приписів Закону. Так він навчає людей, довірених йому. Даремно він намагається заволодіти входом і гідністю вчителя, хоча не робить нічого, що потрібно для такої честі. Він неуважний і робить все, не звертаючи уваги на те, як це може завдати шкоди вівцям. Дійсно, як він може бути корисним для інших, коли не виконує заповідей Закону? Подивіться, якщо хочете, – каже наш Господь, і розберіть між Мною і вами, хто користується законним входом. Подивіться, хто старанно виконує приписи Закону. Подивіться, кому Мойсей, воротар кошари, відкриває ворота і кого він хвалить за завершення своєї праці. Подивіться, чиї діла свідчать про його гідність називатися Пастирем (Феодор Мопсуестійський, Коментарі на Йоана 4.10.1-6).
Йо 10:3 Одвірний відчиняє двері пастуху
Цей одвірний – Мойсей. Іван Золотоустий: Можливо, цим воротарем є Мойсей, бо йому були дані Божі пророцтва (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 59.3).
Христос або Святий Дух – одвірний. Аврелій Августин: Кого б ви тут не зрозуміли, будьте обережні, щоб не подумали, що одвірний є більший за двері; бо в наших будинках одвірний зазвичай займає місце над дверима, а не двері над одвірним. … Одвірний – це сам наш Господь. Різниця між дверима та одвірним набагато менша, ніж між дверима та Пастирем. А Він назвав себе і дверима, і Пастирем. Чому тоді не двері та одвірний? … Для чого є двері? Шлях для входу. Хто такий одвірний? Той, хто їх відкриває. Хто ж тоді відкривається, як не той, хто відкривається перед очима? … Якщо ви шукаєте для одвірного іншу особу, візьміть Святого Духа … про якого наш Господь нижче сказав: “Він і наведе вас на всю правду” (Йо 16:13). Хто є ці двері? Христос. Що таке Христос? Правда. Хто відкриває двері, окрім того, хто проведе вас у всю правду? (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 46.2-4).
Одвірний. Кирило Александрійський: Одвірний – це або ангел, призначений головувати над церквами (див. Од 2) і допомагати тим, чия доля полягає у служінні у святих справах на благо людей, або ж [одвірним] є сам Спаситель, який одночасно є і Двері, і Господь цих дверей (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 6.1).
Двері Писання відкриваються вивченням та молитвою. Ориген: Моя дитино, старанно зосереджуйся на читанні Святого Писання. Зосереджуйся, кажу. Бо ми, які читаємо про ці справи Божі, повинні робити це часто, інакше ми могли б сказати чи подумати про них щось надто необережне. І зосередившись таким чином на вивченні Божих речей, з вірними передбаченнями, які добре подобаються Богу, постукай у ці зачинені двері, і тобі відчинить одвірний, про якого Ісус каже: “Йому одвірний відчиняє”. І зосередившись таким чином на божественному навчанні, шукай значення Святого Писання, яке так багато людей оминули, але роби це правильно і з непохитною довірою до Бога. Не вдовольняйся стуканням і пошуками; бо молитва, безперечно, необхідна для пізнання речей Божих. Це те, до чого заохочує нас Спаситель, кажучи не тільки: “Шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам” (Мт 7:7), а й: “Просіть, і вам дасться” (Лк 11:9) (Ориген, Лист до Григорія 4).
Не слухайте чужих. Григорій Богослов: Я кличу їх по імені … і вони йдуть за мною, бо я виводжу їх біля вод спочинку. Вони слідують за кожним пастухом, чий голос вони люблять чути. … Але вони не підуть за чужинцем. Натомість вони тікатимуть від нього, бо мають звичку відрізняти голос своїх від чужих (Григорій Богослов, Слово 33.16, Проти Арія та аріан)
Він виводить їх серед вовки. Іван Золотоустий: Виводячи овець, Він посилав їх не в недосяжності, але серед вовків (Мт 10:16). Адже цей спосіб утримання овець набагато дивовижніший за те, що робимо ми. Також, здається, тут є таємний натяк на сліпого. Він покликав його з-посеред юдеїв, і той почув Його голос (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 59.3).
Христос веде овець до свободи. Аврелій Августин: І хто ще виводить їх, окрім Того самого, Хто послаблює ланцюг їхніх гріхів, щоб вони, безперешкодно, пішли за Ним? (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 45.14).
Йо 10:4 Вівці слідують за пастухом
Вівці потребують пастуха. Климент Александрійський: У нашій хворобі нам потрібен Спаситель, у наших блуканнях – провідник, у нашій сліпоті – хтось, хто покаже нам світло, у нашій спразі – джерело живої води, яке назавжди втамовує спрагу тих, хто п’є з нього. Ми, мертві, потребуємо життя, ми вівці – пастуха, діти – вчителя, весь світ потребує Ісуса! (Климент Александрійський, Христос Вихователь 1.9.83).
Зазвичай пастухи йдуть за вівцями. Іван Золотоустий: Пастухи завжди йдуть за своїми вівцями, а Він, навпаки, йде перед ними, щоб показати, що Він приведе їх усіх до правди.
(Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 59.3).
Христос відводить овець від смерті. Аврелій Августин: І Хто пішов перед вівцями до місця, куди вони повинні слідувати за Ним, як не Той, Хто воскрес із мертвих, і більше не вмирає. … І Хто, коли Його побачили тут у плоті, сказав: “Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти Мені передав, перебували там, де і Я” (Йо 17:24)? (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 45.14).
Йо 10:5 Вівці не підуть за чужим
Чи можете ви відрізнити голос свого пастуха? Григорій Богослов: Він пропонує вам пастуха. Бо на це сподівається і молиться ваш добрий Пастир, який віддає своє життя за своїх овець. … Чи пропонуєте ви зі свого боку Богові і нам послух вашим пасторам? Чи будете ви жити на пасовищі і чи будете харчуватися освіжаючими водами (Пс 23:2 (22:2 LXX)), добре знаючи свого Пастиря і будучи знаними Ним (Йо 10:14)? Чи підете ви за Ним, коли Він щиро покличе вас, як Пастир, через двері? Або ви підете за незнайомцем, який залазить у кошару, як розбійник і зрадник? Чи ви прислухаєтесь до чужого голосу, коли цей голос забере вас хитрістю і розпорошить від правди по горах (Єз 34:6), по пустелях, підводних каменях та місцях, які Господь не відвідує? І чи відведуть вас від міцної віри в Отця, Сина і Святого Духа, в єдину силу та Божество, голос яких мої вівці завжди чули – і хай вони завжди чують – слідувати облудним і зіпсованим словам, які відірвуть їх від їхнього справжнього Пастиря? Хай усі ми убережемось від цього, і пастир, і отара. Хай ми відведемо та будемо відведені від такого отруєного та смертоносного пасовища, щоб усі ми були єдиними у Христі Ісусі, нашому Господі, зараз і до нашого небесного спочинку (Григорій Богослов, Слово 1.6-7, Про Пасху та свою нехіть).
Як щодо заблуканих? Аврелій Августин: Що нам думати? Чи всі, хто почув голос Христа, були вівцями? Юда почув, і він був вовком, але носив овечу шкуру, коли йшов слідом, закладаючи пастки для Пастиря. І іноді деякі з овець не чують Його, як, наприклад, ті, хто розп’яв Христа. … Тепер ви можете сказати: Коли вони не чули, вони ще не були вівцями, тому вони, напевно, тоді були вовками; однак, почувши цей голос, вони перетворилися з вовків на овець. … І все ж мене тривожить Господній докір пастухам у Єзекиїла: “Загублених не шукали” (Єз 34:4). Він називає їх загубленими вівцями, і все ж вони ніколи не перестають бути вівцями, хоча якби вони загубилися, вони не могли почути голос Пастиря, а чули голос чужого – голос злодія та розбійника. … Тоді я скажу ось що: Господь знає тих, хто є Його (див. 2Тим 2:19). Він знає передбачене, Він знає наперед визначене*. … Вони – вівці. Деякий час вони навіть самі не знають, хто вони, але Пастир знає їх (Еф 1:4). … Згідно з цим божественним знанням є наперед визначено, скільки овець зовні, скільки вовків всередині! А скільки овець всередині, скільки вовків зовні! … Але ці [вовки] – не вівці, бо ми говоримо про тих, хто був наперед визначений – про тих, кого Господь знає, що це – Його. І все ж навіть ці вовки, доки вони слушно підкоряються, все ще прислухаються до голосу Христа. Насправді це вони чують, інші ж – ні. І все ж, згідно з попереднім призначенням, вони не вівці, тоді як інші – вівці. Ось так ми вирішуємо ці труднощі. Вівці чують голос Пастиря, і тільки вони. Коли це? Саме тоді, як цей голос сказав: “Хто витриває до кінця, той спасеться” (Мт 10:22). Ніхто, хто є Його, не байдужий до такого голосу; чужий його не чує. … Але, можливо, був хтось, хто зневажливо ставився до цього голосу і чув його як чужий. Якщо він був наперед визначений, він на якийсь час збився, але не був втрачений назавжди. Він повертається, щоб почути те, що він знехтував, зробити те, що почув. Бо якщо він один з тих, хто наперед визначений, то і його блукання, і його майбутнє навернення були передбачені Богом. Якщо він заблукав, він повернеться, щоб почути голос Пастиря і піти за Ним (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 45.10-13).
Йо 10:6 Вони не зрозуміли цієї притчі
Дві реакції на Євангеліє. Аврелій Августин: Наш Господь годує простими словами, а тренує – незрозумілими. … Бо коли двоє людей слухають слова Євангеліє, одна побожна, інша безбожна, обидві можуть почути слова Євангеліє, але також може бути так, що ніхто з них не розуміє слів. Одна людина каже: “Те, що Ісус сказав, правдиве і добре, але ми цього не розуміємо”. Інша каже: “На це не варто зважати”. Перша стукає [у двері] з вірою. Так, і, якщо вона продовжить стукати, їй відчинять. Друга, однак, почує слова з Ісаї: “Якщо ж не повірите, то й не зрозумієте!” (Іс 7:9 LXX, пер. Турконяка) (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 45.6-7).
Йо 10:7 Я – двері для овець
Ісус є джерелом лідерства. Кирило Александрійський: Ісус бачить, що ці нерозумні фарисеї хотіли бути правителями і що вони нерозумно хвалилися іменем та характером лідерства. І тому добре, що Він навчає їх, що Він сам надає керівництво Церкві. І Він наділяє цією владою без труднощів. Оскільки Ісус є “дверима” священної і божественної кошари, Він одночасно допускає того, хто придатний для керівництва, але також перекриває вхід тому, хто непридатний очолити отару (Кирило Александрійський, Коментарі на Євангеліє від Йоана 6.1).
Принцип доступу до істини. Феодор Мопсуестійський: Він каже, що Він – двері для овець, тому що Він є основним доступом до істини для кожного. Його доктрина, яку Він встановив однозначно, покликує всіх, кого вона збирає. Він встановив закони, що було Його прерогативою, щоб ми могли жити за ними згідно з Його волею. І Він був Словом, через яке всі могли пізнати Отця. Тому давайте відмовимося від справ Закону і будемо підкорятися заповідям Христа. Давайте присвятимо всю свою істоту принципам Євангеліє та прикладемо усю старанність до виконання Його законів. Таким чином, Він дуже доречно назвав себе дверима овець, оскільки немає іншого способу шукати істину, окрім як, перш за все, вірячи в нашого Господа, і наблизившись до входу правди через Його заповіді, знайшовши задоволення в добрих речі, якими ми володіємо через нашу близькість до Бога-Отця (Феодор Мопсуестійський, Коментарі на Йоана 4.10.7).
Йо 10:8 Усі, хто приходили раніше – злодії та розбійники
“Добрий Пастир” означає існування “злих пастирів”. Аврелій Августин: Він не міг би додати слова “добрий”, якби не було і поганих пастирів. Вони – злодії і розбійники, або в кращому випадку наймити (Аврелій Августин, Трактати на Євангеліє від Йоана 46.1).
Вовки використовують. Климент Александрійський: Це хижі вовки, заховані в овечих шкурах, торговці людьми та опуртиністичні спокусники душ, таємні, але [згодом] виявляються розбійниками. Вони прагнуть шахрайством і силою впіймати нас, наївних та не володіючих силою слова (Климент Александрійський, Стромати 1.8).
Чужі для Євангеліє не можуть його проголошувати. Ориген: Крадуть ті, хто навчає з нечесною і оскверненою душею. Про них можна сказати: “Усі, скільки їх передо Мною прийшло, – злодії, розбійники”. Такі люди використовують Євангеліє, не зазнаючи його впливу на своїй віри чи у своєму житті. Натомість вони використовують добру новину Слова так, як вона не була призначена. Така особа є злодієм, і про неї буде сказано: “Проповідуєш не красти, а сам крадеш!” (Рим 2:21) (Ориген, Фрагменти на Єремію 21).
Йо 10:9 Ісус є дверима
Христос є дверима. Ігнатій Антіохійський: [Христос] – це двері Отця, через які входять Авраам, Ісак, Яків, і пророки, і апостоли і Церква. Всі ці входять у єдність Бога (Ігнатій Антіохійський, Послання до філадельфійців 9).
Основна турбота Пастиря щодо овець. Григорій Богослов: Він – Шлях, тому що веде нас через себе. Він – Двері, які дозволяють нам увійти, Він – Пастир, який оселяє нас на зелених пасовиськах (Пс 23:2 (22:2 LXX)), веде нас на тихі води, веде нас туди. Він захищає нас від диких звірів, перетворює помилки, повертає втрачене і перев’язує зламане. Він охороняє сильних і зводить їх разом у кошару словами пастирського знання (Григорій Богослов, Слово 4(30).21, Щодо Сина).
Місія апостолів. Іван Золотоустий: Тут Ісус так ніби сказав: Вони будуть у надійності та безпеці, тобто вони залишаться всередині, і ніхто їх не викине. Це стосується апостолів, які сміливо заходили і виходили, ніби стали господарями всього світу. Ніхто не міг вигнати їх з їхнього царства. Але під “пасовиськом” Ісус має на увазі власне виховання та годування овець, а також свою владу та панування (Іван Золотоустий, Проповіді на Євангеліє св. Йоана 59.3).
Переклад фрагментів з англійської – Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament IVa, John 1-10 (2007)
Ілюстрація: Good Shepard – Stalls of the Thisle Chapel in Edinburgh’s St Giles Cathedral
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
