Короткий путівник по духовній боротьбі

Інші дописи автора

        Короткий путівник по духовній боротьбі

        Духовна боротьба, важлива частина християнського життя, вимагає пильності та витривалості. Але вона також допомагає нам жити в мирі та в радості Блаженств.

        Тема «духовної війни» проходить через Святе Письмо, а також є частиною вчення Традиції та Учительського Уряду. Як стверджує Катехизм Католицької Церкви:

        Хрещення, даючи життя Христової благодаті, змиває первородний гріх і повертає людину до Бога, але наслідки ослабленої і схильної до зла природи залишаються в людині і закликають її до духовної боротьби.

        Катехизм Католицької Церкви, 405

        Три вороги

        Простіше кажучи, «духовна боротьба» — це боротьба зі злом, спрямована на досягнення святості в цьому світі та життя тут внизу і в потойбіччі в стані блаженства з Богом. Ця битва ведеться проти «запеклих ворогів», за словами о. Лоренцо Скуполі, автора відомого твору XVI ст. «Духовна боротьба», який був класикою християнської літератури протягом кількох століть.

        Цих ворогів три: сатана, ангел, який виступив проти Бога і все ще хоче затягнути всіх людей у страждання та пекло; світ (у значенні дійсності, організованої ворожо щодо Богові); і, нарешті, «плоть».

        Щоб до кінця зрозуміти значення цього третього ворога, нам потрібно відрізнити його від «тіла» і побачити в ньому, за словами о. Паскаля Іде, «нашу зранену та гріховну крихкість, або нашу ‘тінь’».

        Доля всіх святих

        Метою духовної боротьби є духовне зростання в любові, живіша любов та глибша єдність з Богом. Усі святі билися і перемагали в цій битві, включаючи, наприклад, св. Терезу з Лізьє. Деякі люди можуть помилково думати, що вчителька «маленького шляху духовного дитинства» могла бути позбавленою таких битв. І все ж в «Історії душі» вона розповідає, як вела щоденну боротьбу зі своїм самолюбством. Вона приносила маленькі жертви та покути, які були непомітні для інших, але які дорого коштували їй самій.

        Поетично вона сказала, що через усі свої крихітні труднощі вона «кидає квіти» Ісусу, своїй єдиній любові, і натомість отримує від Нього навернення грішників.

        Менталітет воїна

        У ці дні, якби у нас були тренери з духовної боротьби, вони б спочатку наказали нам розвивати менталітет воїна! Щоб бути хорошим воїном, нам потрібно мати правильну проникливість. Ми повинні просити Святого Духа пролити світло в наші серця, щоб ми могли краще відрізняти свої злі нахили від добрих (і перетворити останні на добрі щоденні звички). Перш ніж боротися з гріхами ближнього, давайте спершу зі смиренням боротися зі своїми власними. Боротьба у зарозумій вірі, що ми кращі за інших, призведе до віддалення нас від Бога.

        Ми також повинні бути обережними, щоб не вибрати не того супротивника. Ми воюємо не проти людей, навіть не проти самих себе, а проти злих духів і власного гріха (Еф 6:12). Це означає віру в існування диявола (який прагне нас розділити) і усвідомлення його дій, спрямованих на «знищення душ», як навчає нас Папа Лев XIII у своїй молитві до святого Архангела Михаїла, і про що часто нагадує нам Папа Франциск.

        О. Лоренцо Скуполі нагадує нам про стратегію Злого: засліпити нас, щоб ми не визнали свого грішного стану; привчити нас до наших злих нахилів; змусити нас регулярно впадати у той самий гріх і навіть більший, множачи небезпечні можливості щодо будь-яких наших найбільших слабкостей.

        Війна з егоїзмом

        Далі ми повинні оголосити постійну війну своєму егоїзму. Один маленький спосіб зробити це — надати перевагу іншим: це може бути щось настільки тривіальне, як бути останнім, хто пригостився шматочком десерту, або останнім, хто висловив свою думку.

        О. Скуполі дає нам оригінальну пораду: на його думку, найкраще зосередитися лише на одній чесноті, яку потрібно набувати нараз. «Потрібна лише одна чеснота, міцно закріплена в нашому серці, щоб незабаром привабити всі інші». Відтоді ми повинні використовувати кожну нагоду, щоб практикувати цю чесноту протягом дня, не дивуючись негараздам, які неминуче зустрінуться на нашому шляху.

        Наприклад, якщо ми маємо схильність до пліток, ми можемо вранці спочатку попросити у Бога сили протистояти спокусі пліткувати протягом дня. Ми можемо вирішити добровільно говорити про когось добре аж до настання ночі. Усі ці зусилля дозволяють нам розвинути в собі чесноту, протилежну пліткуванню, тобто добре говорити про інших і робити їм добро.

        Останній ключ до розвитку менталітету воїна — прийняти щоденну боротьбу, діяти з рішучістю та наполегливістю. Потрібна сильна воля, мужність і наполегливість. Коротко кажучи, участь у духовній війні передбачає бажання так робити.

        Молитва – наша перша зброя

        Першим інструментом у духовній боротьбі є молитва, щоб залишатися єдними з Богом. Сам Катехизм Католицької Церкви представляє молитву як боротьбу:

        Проти нас самих і проти хитрощів спокусника, який робить усе, щоб відвернути людину від молитви, від єднання з Богом.

        Катехизм Католицької Церкви, 2725

        Коротка молитва, запропонована о. Скуполі, коли ми духовно боремося зі злом, це: «О мій Творче і мій Відкупителю, визволи мене від моїх ворогів, на честь Твоїх Страстей і Твоєї невимовної доброти».

        Ми також можемо помолитися «Отче наш» (під час чого ми просимо Бога «визволити нас від лукавого»), закликати імена Ісуса та Марії, молитися до нашого ангела-охоронця чи святих — зокрема Архангела Михаїла — чи Діви Марії.

        Роздуми над життям та страстями Господа через вервицю також є потужним інструментом для захисту від гріха та зла нашого життя, а також від воєн та інших катастроф.

        Святе Письмо

        Один із методів, використаний самим Ісусом, полягає в тому, щоб дослівно цитувати уривок зі Святого Письма у відповідь на спокусу, яка трапляється на нашому шляху (Мт 4:1-11). Наприклад, якщо ми часто спокушаємося нечистотою, ми можемо запам’ятати наступний вірш і сказати його всім серцем, коли виникне спокуса: «Бог нас покликав не до нечистоти, а до святости» (1Сол 4:7).

        Піст

        Повний піст, або піст на хлібі та воді, є ще одним потужним інструментом у поєднанні з молитвою. Проте о. Скуполі бачить тілесний аскетизм як другорядний щодо практик, які він вважає ще більш важливими: терпіння у випробуваннях, готовність відплатити добром за зло та умертвлення самолюбства.

        Таїнства та сакраменталії

        Таїнства Сповіді та Причастя, а в другу чергу – використання сакраменталій (благословенних речей, як-от кармелітський скапулярій, медальйон св. Бенедикта, свята вода тощо) також є необхідними. Тоді ми боремося з нашими «ворогами» у товаристві самого Ісуса Христа.

        Якщо ми не можемо щодня насолоджуватися Таїнством Причастя, о. Скуполі запрошує нас принаймні практикувати духовне причастя. Ось проста формула:

        Мій Ісусе! Вірю, що Ти присутній у Пресвятому Таїнстві! Люблю Тебе над усе і моя душа тужить за Тобою. Не можу зараз Тебе прийняти в Євхаристії, тому хоча б духовно прийди до мого серця! Запрошую Тебе, відчиняю навстіж двері мого серця, згадуючи Твої слова: «Ось стою під дверима і стукаю. Якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним і він зі Мною» (Од 3:20). Я весь єднаюся з Тобою. Ісусе, моє найвище Добро й моя солодка Любове! Торкнись мого серця і запали його, щоб воно завжди палало любов’ю до Тебе. Амінь.

        Іспит сумління

        Зрештою, іспит сумління є рекомендованим інструментом, щоб не допустити зла в наше життя. Це проста вправа: ми приділяємо кілька хвилин, щоб зробити підсумки того, як Бог діяв у нашому житті того дня, які ласки та запрошення Він дав тощо. Ми також розглядаємо помилки, які ми вчинили протягом дня, і спостерігаємо за контекстом, в якому ми впали у гріх. Потім ми просимо Бога про прощення, кажучи Йому про наше велике бажання більше не ображати Його та отримати силу, протилежну злу, яке ми вчинили.

        Приймаючи щоденну боротьбу зі злом, ми знову підтверджуємо наше бажання єдності з Богом, нашу відданість Ісусу Христу, нашому Царю, і наше зречення сатани. Результатом є глибока радість — не поверхнева радість цього світу, а радість Діви Марії, яка, розтрощивши голову сатани, співає свою пісню «Величає душа моя Господа…» (Лк 1:46)!

        Автор: Aliénor Strentz
        Джерело: aleteia.org
        Переклад з англійської та адаптація: Максим Гонтар

        Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!

        Інші дописи автора

          Оціни

          How useful was this post?

          Click on a star to rate it!

          Average rating 4.1 / 5. Vote count: 13

          No votes so far! Be the first to rate this post.

             

            Про автора

            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.