Те, що в історичному християнстві першого тисячоліття було знаком єдності, на жаль, стало знаком болючого поділу і обособленості. Два терміни «католицький» і «православний» – прикрі свідоцтва того, як еволюція термінів може стати знаком відчуження, не дивлячись на те, що вони були символами єдності. «Велике непорозуміння» вже триває з 1054 року.
Ставлячи конфесійний профіль віри вище понад євангельську любов і прощення, ми перетворюємо наше християнське свідчення на ганебний фарс. Нам не допоможуть найбільш канонічні ікони, благодатні мощі-реліквії і велелюдні хресні ходи, якщо ми не відчуємо бодай трохи болю за власні помилки минулого і за те, що «велике непорозуміння» тривалістю в тисячоліття все ще продовжується.
Боляче, але ми звикли чутися доволі комфортно по обидва боки конфесійний таборів ніби і не потребуючи один одного. Як два сусіди, що живуть у сусідніх квартирах і набожно ходять до різних церков, але щоразу виходячи з власних помешкань прискіпливо зазирають у дверну шпарину, щоб, бува, не пересіктися один з одним на спільному майданчику.
Сьогодні Неділя Православія. Саме так вона значиться у церковних календарях обох конфесійних таборів, але розуміють це православіє вони, на жаль, по-різному.
Виглядає, що нам так кортить чутися «в істині», спочатку звинувативши інших у всіх гріхах минулого, від чого «наша істина» нам буде видаватися якось переконливішою. Позираючи з-за зачинених дверей власної правди, нам так би хотілося щоб «оті» прийшли до нас вибачитись, аби потім стверджувати, що ми таки були «праві».
Мені б так хотілося, щоб була встановлена неділя, ну скажімо, ХРИСТИЯНСЬКОГО ЄДНАННЯ, де б у новонаписаних літургійних текстах оспівувалася туга за втраченою єдністю, яку встановив Христос. До речі, цікавий аналог до минулої неділі, де домінувала тема про тугу Адама за втраченим раєм. Як Вам така ідея?)
Конфесійне (християнство) каже: «ось там є вони, а тут – ми», євангельське каже: «друзі, гляньте, у Христі в нас є так багато спільного».
Конфесійне (х-во) будує мури і вишукує історичні прецеденти зранень і шукають як би ще раз вколоти, євангельське каже: «давайте просто будемо молитися разом і Господь все вирішить!».
Конфесійне (х-во) не бачить у своїх храмах інших християн, євангельське зі щирою усмішкою на очах приймає їх як братів і як дарунок Божий.
Конфесійне (х-во) каже: «ми служимо, співаємо і кадимо правильно», євангельське – «ми це можемо робити по-різному, але з любов’ю і живою вірою».
Конфесійне (х-во) думає, що зміст православія в іконах, мощах, євангельське – у явлені преображеного образу нового творіння, яке навчається вибачати і любити.
Конфесійне (х-во) виголошує кричущі анафеми, євангельське – не соромиться просити прощення.
Конфесійне (х-во) воює за храми, євангельське – будує стосунки.
Конфесійне (х-во) зустрічається принагідно на велелюдних панахидах, які огранізовує влада, лицемірно кланяючих і посміхаючись pro forma одне одному, євангельське – постійно бажає щось робити разом.
Конфесійне (х-во) каже: «у нас є святий Афанасій Берестейський, а у нас – святий Йосафат Полоцький, євангельське каже: «давайте від сьогодні писати нову історію любові і стосунків разом».
Конфесійне (х-во) лише й думає про власну ексклюзивність, євангельське хоче навчатися всього доброго і корисного, що є в інших.
Конфесійне (х-во) ховається в окопах, стріляючи великим “автоматом” власних аргументів, євангельське запрошує в гості і накриває стіл для спільної трапези діалогу і відкритості.
Конфесійне (х-во) каже: «Софія Київська наша, ні, – наша»,
євангельське: «а може помолимось в квітні у Києві у Софії, а літом ми запрошуємо Вас до нас до Зарваниці».
Конфесійне (х-во) не цікавиться нічим іншим окрім свого, євангельське поширює кордони і руйнує стереотипи.
Конфесійне (х-во) каже: «то наша канонічна територія, євангельське: «ми можемо робити добро спільно».
Конфесійне (х-во) каже: «вони ж нам зробили так багато біди, євангельське думає, як би це виправити і більше не повторювати у майбутньому.
Конфесійне (х-во) каже: «у нас монополія на істину, у нас досконалі богословські формулювання, євангельське шукає особистого покаяння.
