Тим, хто говорить, що перестав ходити до церкви через священника або інших християн, нагадую, що до церкви ходять не через симпатію до служителів, ані через дружелюбність парафіян. Пам’ятаймо, що тим, що дійсно має значення, коли ми хочемо пити, є вода, а не гарна склянка.
Євангелія від Луки 7,31-35
- “До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду? До кого ж вони подібні?
- Вони подібні до дітваків, що на майдані сидять і одні до одних кличуть та промовляють: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали! Ми вам співали жалобної, та ви не плакали!
- Прийшов бо Йоан Христитель, що не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: Він біса має!
- Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є, а ви кажете: Це ненажера і п’яниця, приятель митарів та грішників.
- І всі діти мудрости виправдали її.”
Байдужість або критика
“До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду? До кого ж вони подібні?»
Ми могли б одразу зупинити дискусію, заявивши, що ми точно не належимо до покоління Ісуса. Але достатньо прочитати далі, щоб переконатися, що після двох тисяч років мало що змінилося:
- Вони подібні до дітваків, що на майдані сидять і одні до одних кличуть та промовляють: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали! Ми вам співали жалобної, та ви не плакали!
Як же складно провокувати людей до дії! Дуже часто легше прийняти байдужу позицію або безперестанку критикувати – по суті, щоб ніколи дійсно не взяти на себе відповідальність за те, з чим маємо справу.
“Прийшов бо Йоан Христитель, що не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: Він біса має!Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є, а ви кажете: Це ненажера і п’яниця, приятель митарів та грішників»
Змінити життя
Віра має значення, тільки якщо вона змінює наше життя. Але варто запитати самих себе: чи насправді хочемо, щоб хтось змінив наше життя? Адже якщо зміни дійсно відбудуться, ми більше не зможемо скаржитися, робити з себе жертву та мати претензії до всього світу.
Насправді виглядає, що ми дуже любимо скаржитися, грати роль жертви та звинувачувати інших. Ми говоримо про зміну, але водночас знаходимо незліченні можливості, щоб вона ніколи не настала. І незалежно від того, чи зустрінешся ти з жорстким Іваном, чи співчутливим Ісусом. В першому випадку скажеш, що він ригорист, або що він перебільшує, а в другому, що це добродушна людина, яка однак дуже любить товариські вечірки.
Тим, хто говорить, що перестав ходити до церкви через священника або через інших християн, нагадую, що до церкви не ходять ані з симпатії до служителів, ані через дружелюбність парафіян. Пам’ятаймо, що тим, що дійсно має значення, коли ми хочемо пити, є вода, а не красива склянка.
Адаптувала Тетяна Трачук
