Декади Місійності-2023: День восьмий – «Християнська сім’я – домашня церква» (Єв. від Йоана 17, 18-24)

Читай також

  • В Горлицях молилися за протоєрея Григорія Назара в річницю смерті
  • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • Декади Місійності-2023: День восьмий – «Християнська сім’я – домашня церква» (Єв. від Йоана 17, 18-24)

          Слово Боже. «Як послав єси Мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині. Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, щоб усі були одно, як Ти, Отче, в мені, а я в Тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що Ти мене послав». Йо.17, 18-24

          Роздуми під час війни. Міцні подружні стосунки зазвичай ґрунтуються на багатьох важливих факторах, серед яких – любов, кохання, взаєморозуміння, підтримка та довіра одне до одного. Під час війни, більшість українців тривалий час занурена у стресові ситуації через втрату рідних і близьких, виїзд жінок із дітьми за кордон, участь чоловіків і жінок у військових діях на фронті. Навіть якщо всі члени сім’ї залишаються разом, загальна негативна атмосфера війни дуже виснажує кожного, усім стає все важче спілкуватися з іншими людьми, проявляти терпеливість і розуміння. Це позначається на людських стосунках, зокрема й подружніх, а інколи навіть призводить до їхнього руйнування. Не одна сім’я відчула у болісний спосіб всі свої обмеження і слабкості. Не одна сім’я пережила втрату рідних, кризу, напруження і дискомфорт. Не одна людина усвідомила, що не може виявляти терпеливу і милосердну любов стосовно найближчих. Не одні батьки відчули, що не підготовлені до того, щоб мудро та по-Божому провадити своїх дітей і підтримувати одне одного в мандрівці віри посеред розбурханого моря війни та спричинених нею труднощів. На ці людські, духовні та психологічні обмеження наклалися зовнішні чинники, як-от: втрата роботи, зменшення заробітної платні, що стало джерелом додаткового страждання і неспокою в родинах. Водночас нашим завданням є поставити в центрі уваги душпастирство родини і катехизацію сім’ї, яка покликана бути у світі відображенням спільноти Пресвятої Тройці та знаком надії для всього людства. Віруюча сім’я, яку церковна традиція називає «Домашньою Церквою», має в усі часи бути «дорогою Церкви». Сім’я, як вірний, нерозривний та плідний союз єдності і любові між чоловіком та жінкою, є привілейованим місцем особистого і суспільного розвитку. Хто сприяє сім’ї, сприяє розвиткові людини; хто атакує сім’ю, атакує людину. Навколо сім’ї і навколо життя розгортається сьогодні найголовніший виклик, який зачіпає саму гідність людини.

          Молитовний намір. Молімося за зміцнення сімей нашої парафії та за зцілення ран, які спричиняють розділення і кризу сім’ї, особливо під час війни.

          Місійне завдання. Організувати при парафії психологічну порадню (центри резильєнтності) або провести одноразову зустріч із психологом на тему «Стресостійкість під час війни».

          Читай також

        • В Горлицях молилися за протоєрея Григорія Назара в річницю смерті
        • «Усмішка української молоді є надією вашого народу», – брати Taize Блаженнішому Святославу
        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.