Чи я можу бути святим і чи почитання святих не є в обхід Бога?

Чи я можу бути святим і чи почитання святих не є в обхід Бога?

У Катехизмі УГКЦ «Христос — наша Пасха» читаємо: «Святим у справжньому сенсі цього слова є лише один Господь. Про це читаємо в книзі пророка Ісаї, який побачив Бога на небесному престолі. Його невимовну святість оспівували серафими, проголошуючи: „Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна Його слави!“ (Іс. 6, 3–7). Святе Письмо також називає святими віруючих — тих, хто освячені спасительною дією Божою (див. Рм. 1, 7; 1 Кр. 1, 2)».

Може здаватися, що святість тільки для особливо вибраних, але «кожен християнин отримує у святих таїнствах Хрещення і Миропомазання зародок святості, який він покликаний не змарнувати, а зростити до повноти… Якщо хтось стане гідним Бога, тоді насолодиться Божим приходом, за Господньою обітницею: „Коли хтось Мене любить, то й слово Моє берегтиме, і злюбить його Мій Отець, і прийдемо Ми до нього, і в ньому закладемо житло“ (Йо. 14, 23)». Отож кожен із нас може і повинен стати святим.

Вшанування святих

Перші століття Христової Церкви позначені великою кількістю мучеників. Розвиток культу кожного мученика був свідченням його святості. З часом почалося формування принципів, згідно з якими Церква (особливо Західна), дослідивши героїчність чеснот певної особи, дає дозвіл на її публічний культ. Унаслідок процесу беатифікації особа одержує прикметник «блаженний», а при канонізації — «святий».

На перший погляд може здаватися, що культ, молитва до святого — це обхід Бога. Але це не так. Уявімо, що ми в лікарні. Важкий момент. Поруч друг. Він бере нас за руку і каже: «Я помолюся за тебе. Я попрошу всіх моїх знайомих помолитися за тебе». Ми не кричимо: «Не треба. Я сам до Бога звернуся». Навпаки. Коли нас підтримує більше людей, то це не конкуренція Богові, а любов у дії.

Святі — це не якісь далекі духи. Це — наші брати й сестри, які вже бачать Бога віч-на-віч. Як добрі брати, вони не забувають про нас, а моляться за нас, підтримують нас, вболівають. Це називається заступництвом святих. Підтвердження цього знаходимо в Біблії. У Книзі Одкровення (5, 8) читаємо: «Двадцять чотири старші впали перед Агнцем, маючи кожен гуслі і келехи золоті, повні тиміяму, що є молитви святих». У Другій Книзі Макавеїв (15, 14) Юда бачить первосвященника Онію і пророка Єремію, які моляться за народ Ізраїля навіть після смерті. Біблія показує, що святі живі, і вони не байдужі.

Вшановуючи святих, Свята Церква не хоче закрити ними Творця, а навпаки, показати приклад їхньої святості та разом прямувати до Господа. Одночасно Церква також наголошує, що лише Бог може отримувати найвищий поклін і служіння «грец. latria» (пор. Втор. 6, 13; Мт. 4, 10; 1 Тим. 1, 17). Водночас Церква не заперечує віддавати честь тим, хто має нижчий вимір вшанування «грец. dulia», хто є вірними Божими слугами, друзями Бога, через яких уся честь належить Йому єдиному, адже сказано: «Бог у громаді святих, великий і страшний» (Пс. 89, 8).

Поза численними біблійними текстами, які показують, що святі є «друзями та нашими адвокатами перед Творцем», подвиг святих Церкви описаний у їхніх житіях — «словесних іконах» святих, зображених у світлі благодатного обожествлення. Зміст житія святого, як і зміст ікони, полягає не так у відображенні його біографії, як у представленні його духовного лику. Повнота духовного життя святого описана в житіях як осягнення сопричастя з Богом у глибокому молитовному житті, любові до ближніх і гармонії з навколишнім світом.

Вшанування мощей святих

Слово «мощі» походить від грецького слова «leipsano» (від «leipo») та від латинського «reliquiaе», що в дослівному перекладі означає «останки», тобто «мощі». Вшановуючи святих, Церква побожно вшановує їхні мощі, тобто нетлінні тіла або частини тіл (наприклад, кістки), а також предмети, що мають стосунок до святого (наприклад, одяг), через які Господь виявляє Свою чудодійну силу. Вшанування мощей святих виражається у встановленні свята, у ті дні, коли були виявлені мощі святих або коли вони були перенесені з одного місця в інше. Шанування святих виражається і в побудові над їхніми гробами храмів і вівтарів, а також у поклонінні, цілуванні, які по праву їм належать.

Церква завжди віддавала належну пошану мощам святих. У перші роки християнства на гробах мучеників (на мощах) звершували Святі Літургії. Це означало єдність Церкви торжествуючої (святих) з Церквою мандруючою, тобто земною, яка прямує до Небесного Єрусалиму. Так і сьогодні на Престолі, який звуть також Свята Трапеза, повинні бути завжди Святе Євангеліє на антимінсі (це прямокутне полотно з особливими зображеннями покладання Христа до гробу) та хрест. В антимінсі зашиті святі мощі, тобто частинки тіл святих. Це на пам’ять про те, що в перші часи християнства Божественну Літургію звершували на гробах мучеників за віру.

Кожна Свята Літургія має воскресний вимір, бо звіщає воскресіння Воскреслого, який присутній у своїх святих. Мощі святих є середниками присутності Божої, тому під час Літургії присутність святих у мощах є містерійною проповіддю святих праведників воскресіння всіх у Воскреслому. Неодноразово зустрічаємо нетлінних святих, які як вмістилище Святого Духа навіть і по смерті у своїх нетлінних тілах засвідчують, що впродовж свого земного життя вірно наслідували Господа. Тому звершення Літургії на мощах святих (як на цілому тілі, так і на частині від тіла святого праведника) є нічим іншим, як звіщанням про воскресіння і прихід Воскреслого, у якому свята мати-Церква долучає праведників Господніх як тих, що є вмістилищем Божим. Отже, під час Літургії, що звершується на мощах святих, вся Церква земна разом із Церквою небесною взиває до Господа в літургійний спосіб «Авва Отче».

Традиція вшанування мощей святих — типово східнохристиянська практико, бо християнський Захід не зазнав проблеми іконоборства, відтак на Заході розвинувся Євхаристійний культ, адже саме там поширювалися євхаристійні єресі, пов’язані із запереченням реальної присутності Христа у Пресвятій Євхаристії. Тому в Латинській Церкві після Божественної Літургії частою є практика виставлення Найсвятіших Тайн у монстранції для адорування. Християнський Схід, який пережив іконоборство та знівелювання культу святих і не мав значних євхаристійних єресей, звертає увагу на вшанування ікон, контемпляцію святих зображень і вшанування мощей святих. Вже з перших віків християнства бачимо змагання серед кафедральних соборів щодо кількості мощовиків зі святими мощами.

Щоб застерегти вірних перед зловживанням щодо мощей святих, Церква випрацювала механізм їхнього розділення. Коли уділяються мощі деяких святих для вшанування у мощовичку, то вони опечатуються сургучевою печаттю та уділяються разом із документом «Autentica», який посвідчує правдивість мощей, а також те, ким була уділена ця святиня.

Підсумок

Свята мати-Церква навчає, що «християнська святість не є природною досконалістю людини, а досягається завдяки дієвій участі людини у святості Бога». Святий Йоан Касіан навчає: «Усі святі люди мають Бога в собі». Ми добре знаємо, що Він перебував у патріархах, говорив через пророків; віримо, що не тільки апостоли й мученики, а й усі слуги Божі мають Духа Божого в собі, як сказано: «Ви є храмом живого Бога» (пор. 2 Кор. 6, 16); і знову: «Хіба не знаєте, що ви — храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?» (1 Кор. 3, 16). «Усі (святі), отже, є вмістилищем Бога…».

Через особу святого Церква не закриває образ Творця, а навпаки, показує дорогу наслідування Христа, адже святі є «magister vitae» (учителями життя). Тому-то святі є тими Божими педагогами, які своїм прикладом життя вчать наслідувати Христа, а своєю присутністю в мощах освячують та зцілюють вірних завдяки благодаті Святого Духа, який діє через них.

Ми молимося до Бога, але й просимо про молитву святих, як просимо маму або друга помолитися за нас. Ми долучаємо їх до нашої спільної молитви як небесних друзів…

Фрагменти з доповіді: «Розуміння мучеництва та святості відповідно до Святого Письма та вчення Отців Церкви. Почитання мощей святих». Автор: Павло Василів доктор наук з богослов’я, «Івано-Франківська академія Івана Золотоустого».

Фреска мучеників з облич сучасних людей, що відповідають вікові блаженних. Парафія Святого Духа у Плоцьку. Автор Малґожата Вашкевич.

Збірник матеріалів першої міжнародної науково-практичної конференції представників парафій УГКЦ, у храмах яких є мощі Пратулинських Блаженних 10–12 жовтня 2025 року Пратулин. https://jakir.in.ua/118.html

Бюро УГКЦ у справах новітніх релігійних рухів і сект (jakir.in.ua)
Для Департаменту інформації УГКЦ

Опубліковано у:
Позначено як:

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

BG

МАЄТЕ ЦІКАВУ ІНФОРМАЦІЮ ДЛЯ НАС?

Ми відкриті для ваших новин, і разом можемо створювати цікаві матеріали для нашої спільноти.
Хочу запропонувати новину