Чин екзорцизму в Католицькій Церкві

Екзорцизм — слово, що для багатьох звучить таємниче, а часом і лякаюче, зокрема через вплив кінематографу. Однак, у житті Католицької Церкви - це не кінематографічне видовище, а глибоке духовне служіння, вкорінене в багатовіковій традиції. Його мета — не налякати, а звільнити та зцілити.

Ця стаття покликана розвіяти міфи та надати чітке розуміння того, що таке екзорцизм в УГКЦ. Ми розглянемо, як Церква підходить до цієї теми, які існують види екзорцизму, хто може його здійснювати, а головне — чому вірянам не варто боятися впливу зла, адже Божа благодать завжди сильніша.

Для чого існує Чин екзорцизму?

Метою Чину екзорцизму у Католицькій Церкві є звільнення людини від впливу злого духа. Це служіння ґрунтується на вірі Церкви в реальність існування диявола та його здатності шкодити людям. 

·       Вчинити людину свобідною і відповідальною: Основна і найвідоміша мета великого екзорцизму. Це стосується випадків, коли злий дух захопив повний контроль над тілом людини, змушуючи її говорити, діяти або проявляти надприродні здібності (знання прихованих речей, надзвичайна сила, огида до сакрального), які не є природними для неї. Метою є вигнання цього духа та повернення людині її власної волі та контролю над собою.
 

·       Звільнення від диявольських утисків/напастей: Навіть якщо немає повної одержимості, диявол може нападати на людину ззовні, спричиняючи страждання, хвороби, тривогу, спокуси або інші види зовнішнього впливу. Малий екзорцизм або молитви за звільнення мають на меті полегшити ці напасті та захистити людину від подальших злих впливів.
 

·       Очищення місць та предметів: Злі духи можуть також впливати на місця (будинки, землі) або предмети, наповнюючи їх негативною енергією або перешкоджаючи нормальному життю. Екзорцизм (часто у формі освячення або благословення) має на меті очистити ці місця та предмети, прикликавши Боже благословення.
 

·       Ствердження Божої влади над злом: Екзорцизм є видимим знаком перемоги Ісуса Христа над злом і дияволом. Він підтверджує віру Церкви в те, що Божа сила більша за будь-яку злу силу, і що через Христа віруючі можуть бути звільнені.
 

·       Пастирська допомога та співчуття: Екзорцизм — це акт милосердя Церкви до тих, хто страждає від диявольського впливу. Він надає духовну підтримку та шлях до зцілення для тих, хто відчуває себе безпорадним перед такими силами.
Сьогодні Католицька Церква розрізняє Чин великого екзорцизму (публічний урочистий), публічний простий Чин екзорцизму і т.зв. Чин малого екзорцизму.

Чим відрізняються Великий і малий екзорцизми?

Відповідно до Ритуалу екзорцизму Католицької Церкви (De Exorcismis et Supplicationibus Quibusdam), Чин великого екзорцизму (урочистий) застосовується у випадках, коли є серйозні підстави вважати, що людина знаходиться під впливом або одержима злим духом. Право здійснювати цю молитву отримують окремі священники через благословення єпископа.

Публічний простий Чин екзорцизму здійснюється «коли речі або місця в якийсь спосіб були зроблені об’єктом диявольської дії, як також під час різних форм ворожості та переслідування Церкви». Цей Чин окрім екзорциста, що має відповідний дозвіл, може уділятися будь-яким священиком, якого уповноважив єпископ місця.

Натомість Чин малого екзорцизму призначений для звичайних обставин, адже їхня мета не полягає у звільненні людей, які страждають від демонічного впливу, одержимості чи сильних спокус. Вони покликані підтримати кожну людину, яка живе у стані, спільному для всіх після первородного гріха. Найбільш знаний приклад цього Чину здійснюється священником під час Таїнства Хрещення. Він допомагає тим, хто приймає Хрещення, зрозуміти, що через заслуги Христа вони звільняються від гріха, очищуються від наслідків первородного гріха та від диявольського впливу, зміцнюються духовно і відкривають своє серце для Божих дарів.Отже, т.зв. «малі екзорцизми» завжди мають спокійний, прохальний і позитивний характер.

Хто може здійснювати вигнання злого духа?

Канон 1172 Кодексу канонічного права зазначає: «Ніхто не може законно здійснювати екзорцизми над одержимими, якщо він не отримав спеціального та чіткого дозволу від місцевого ієрарха (§ 1), і цей дозвіл місцевий ієрарх повинен давати тільки священникам, які відзначаються побожністю, знанням, розсудливістю та цілісністю життя (§ 2)».

Тому, якщо йдеться про Чин великого екзорцизму, то в Українській Греко-Католицькій Церкві це служіння здійснюється виключно священниками, які мають відповідний дозвіл. Не кожен священник має право проводити Чин великого екзорцизму; для цього потрібне «виразне делегування з боку єпископа», як це стверджує 112 канон Партикулярного права УГКЦ у третьому пункті. Цей дозвіл єпископа є обов’язковим, оскільки великий екзорцизм вважається дуже серйозним і відповідальним служінням.

Водночас такий священник повинен відзначатися особистими рисами: побожністю, тобто глибоко вірою, глибоким духовним життям, регулярною молитвою та прийняттям таїнств; знанням, щодо яких йдеться не лише про богословські знання, а й розуміння демонології, духовної боротьби, а також базові знання про психічні захворювання, щоб відрізняти їх від одержимості; розсудливістю, тобто здатністю мудро та обережно оцінювати ситуації, приймати виважені рішення, не діяти імпульсивно; та цілісністю життя – бездоганною моральною репутацією, відсутністю серйозних гріхів, що могли б скомпрометувати його служіння.

Проте, у той же час кожен священник має владу молитися на оздоровлення та здійснювати Чин малого екзорцизму.

Які передумови потрібно виконати перед молитвою?

Перш за все, йдеться про ретельне розрізнення і діагностику. Перед проведенням екзорцизму важливо встановити спосіб та причину одержимості. Це складний процес, що вимагає розрізнення між одержимістю та психічними захворюваннями. Адже потрібно виключити наявність психічних або фізичних захворювань. Церква дотримується обережного підходу і відповідально співпрацює з медичними фахівцями.

Відтак відбувається визначення ознак одержимості. Серед них найпоширенішими є:

·       надприродна сила, що перевищує звичайні людські можливості;
·       знання прихованих речей, що не можуть бути відомі людині природним шляхом (наприклад, розмова іноземними мовами, яких вона ніколи не вивчала; знання майбутнього; знання прихованих фактів);
·       відраза до святих речей (Хрест, свячена вода, Євхаристія, ікони, імена Ісуса, Марії, святих);
·       блюзнірство, непристойні або агресивні висловлювання, особливо під час контакту зі святими речами або молитвами.

Далі бажано, щоб людина, яка вважається одержимою, дала свою згоду на проведення екзорцизму, якщо вона здатна це зробити.

Служіння екзорцизму повинно проводитися з великою обережністю, уникаючи сенсаційності та надмірної публічності. Мета – допомогти людині, а не створити видовище. Тому піклування про місце проведення та обставини також є важливими.
Наступним кроком є підготовка екзорциста та супроводжуючих, через піст і молитву, перебування у стані благодаті (вільним від важких гріхів після Святого Таїнства Сповіді.

Зазвичай під час екзорцизму присутні інші особи. Зазвичай це інший священник, лікарі, родичі, які моляться, для підтримки, свідчення та безпеки.

Ці умови підкреслюють, що екзорцизм у Католицькій Церкві є надзвичайно серйозним служінням, яке здійснюється лише після ретельного розпізнання та з повагою до гідності та здоров’я людини, яка страждає.

Якими є складові Чину великого екзорцизму?

Чин великого екзорцизм включає:

·       встановлення способу та причини одержимості;

·       визначення імені духа чи духів, які поневолюють;

·       читання молитов;

·       окроплення свяченою водою;

·       піст і молитва є ключовими елементами, адже згідно зі словами Ісуса Христа: «Цей рід виганяється тільки молитвою і постом» (Мт. 17, 21).

Як вберегтися від злих сил?

Українська Греко-Католицька Церква наголошує, що найкращим захистом від злих сил є регулярна Сповідь, прийняття Святого Причастя, а також любов до Бога та ближніх. Також існують щоденні молитви захисту, які вірні можуть використовувати, поглиблюючи через молитву свої відносини з Богом.

Замість страху перед злими духами чи їхнім опануванням, УГКЦ закликає до:

·       Віри та довіри до Бога, адже Він є Переможцем смерті, зла і диявола;
·       Активного духовного життя, що проявляється через прийняття Святих Таїнств, молитву, піст та дотримання заповідей.
·       Розсудливості: Не піддаватися паніці, але й не ігнорувати небезпеку, шукаючи допомоги у Церкві та фахівців за потреби.

Суть в тому, що християнин, який живе у єдності з Христом, перебуває під Його захистом і не повинен боятися злого духа, адже «якщо Бог за нас, хто проти нас?» (Рим. 8, 31).

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ