Зустріч у Мюнхені. Владика Богдан Дзюрах спілкувався з українською молоддю про віру, довіру та Божу присутність

Зустріч у Мюнхені стала особливим моментом на зворотному шляху української молоді з європейської зустрічі Тезе. Тут, далеко від дому, але водночас дуже близько до нього серцем, українці зустрілися з владикою Богданом Дзюрахом, Апостольським екзархом для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії.

Владика Богдан перед своєю проповіддю під час Архиєрейської Літургії поспілкувався з молоддю, запитавши, з чим повертаються із паломництва.

Звернення до молоді, Архиєрей почав із подяки — простої, щирої, але надзвичайно глибокої:

— Дякую за вашу присутність, за те, що ви поділилися своїми свідченнями — тут, у європейському просторі, і тепер несете їх назад в Україну. Те, що мене особливо зворушило, — це слово, яке так часто звучало у ваших розповідях. Це слово — «Бог».

У кожному свідченні був Бог: Бог, який був присутній, який провадив, який знаходив дорогу, посилав людей, відкривав можливості, давав навіть тоді, коли, здавалося, не було з чого черпати.

Ці слова стали ключем до всього пережитого паломництва. Адже поряд зі словом «Бог» у свідченнях молоді з’являлася ще одна глибока реальність — довіра.

— І поруч із цим словом звучала ще одна реальність — довіра. Не просто «я вірю», а — «я довіряю». Бо, як ми сьогодні чули, недостатньо лише сказати: «Я вірю». Потрібно довіритися Богові, віддати себе в Його руки і йти за Ним.

Владика наголосив, що справжня віра ніколи не є статичною. Вона завжди кличе до руху, до змін, до конкретних рішень.

— Іти за Богом, означає приймати конкретні рішення, змінюватися, вставати з дивану й вирушати в дорогу. Куди саме? Ми не завжди це знаємо.

Саме тут прозвучала біблійна постать Авраама — того, хто став іконою довіри.

— Так було і з Авраамом — патріархом нашої віри. Він вирушив, не знаючи, куди йде, але знаючи, з Ким іде. І в цьому — суть нашого шляху. Бо найбільше значення має не маршрут, а присутність Того, Хто є поруч: теплого, доброго, люблячого і надійного Бога.

У час війни ці слова звучать особливо сильно. Людські ресурси вичерпуються, сили закінчуються, а шлях здається нескінченним.

— Нам сьогодні так потрібно відчути це тепло, цю любов і цю силу. Бо жодна людська сила не здатна нас утримати при житті і подарувати майбутнє. Лише Божа сила тримає нас, укріплює і веде далі.

Тому владика не просто дякував, а заохочував:

— Не зупиняйтеся. Бо зупинка дуже часто означає крок назад. Ідіть далі, продовжуйте цей шлях, але завжди — у близькості з Богом.

Окремо прозвучала тема Божої присутності в конкретних людях — тих, кого молодь зустрічала дорогою.

— Пам’ятаймо, що Він завжди поруч. Навіть тоді, коли ми про Нього забуваємо, коли не усвідомлюємо Його присутності. Він не залишає. Він — Той, Хто любить, Хто піклується, Хто провадить. І дуже часто Він робить це через інших людей. Ви самі сьогодні про це свідчили: про людей, які вас підтримували, які молилися з вами і за вас, які відкривали свої домівки, свої квартири, свої серця і казали: «Ми — з вами». І це також — знак Божої близькості.

Владика Богдан запросив молодь подивитися на власний шлях у світлі Євангелія:

— Сьогодні ми чули, як апостоли вчилися Божої логіки. Нам також потрібно налаштовувати себе на те, щоб бути учнями Христовими. Це захоплива мандрівка. Учні йшли з Ісусом і постійно наверталися — змінювали спосіб мислення.

Ісус запитував їх: «Про що ви сперечалися в дорозі?» Ми теж можемо запитати себе: про що ми дискутуємо сьогодні — в родині, серед друзів, у нашому суспільстві?

Архиєрей наголосив, що світ говорить про силу і першість, Христос — про малих і останніх.

— Хто хоче бути великим — нехай стане найменшим. Він ставить у центр дитину — беззахисну, слабку, але водночас у єдності з Небесним Отцем. І саме з цієї єдності походить справжня сила.

Ці слова перейшли в роздуми про долю українського народу:

— Так само ми бачимо це в історії нашого народу. Ми — малі, значно слабші за того, хто на нас напав. Але ми знову і знову досвідчуємо дію якоїсь дивної, надприродної Божої сили.

Після Божественної Літургії владика додав слова, які стали духовним підсумком зустрічі:

— Усе, що з вами відбувається, усі люди, яких ви зустрічаєте на своєму шляху, — повірте, вони вказують лише на Одного. На Нього.
Бо в цьому є мета нашої подорожі, мета нашого життя: Ісус Христос і єднання з Ним. Усе решта — це лише дорога. Навіть страждання, навіть терпіння, навіть випробування — це шлях до Нього.

Слова вдячності й підтримки пролунали також від заступника голови Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді отця Романа Демуша, який наголосив на значенні української присутності в Європі:

— Ви стали голосом правди і надії. Дві групи з цілої України є представництвом величезної делегації зустрічі довіри. 

Отець Роман подякував владиці Богданові, за те, що прийняв паломників, як подорожніх — з відкритими обіймами і теплом. 

— Дуже важливо знати, що тут про тебе пам’ятають і ти не є сам. Паломництво української молоді проходило через міста Санліс та Пух, де юнаки і дівчата мали змогу відчути духовне та культурне багатство України та її народу. Наш духовний і культурний світ у Європі — це велике багатство, щоб інші бачили красу нашого народу, — додав Отець Роман.

Заступник голови ПКуСМ підкреслив, що такі зустрічі роблять молодь сильнішою, надихають і додають віри в майбутнє України.

Владика Богдан також додав:

— Усе, що з вами відбувається, усі люди, яких ви зустрічаєте на своєму шляху, — вони вказують лише на Одного. На Нього. Вмійте розпізнавати Божу присутність і Його любов у кожному моменті вашого життя.

Архиєрей зауважив, що справжньою метою людської подорожі є єднання з Ісусом Христом, а всі радощі й випробування є частиною цього шляху.

— Навіть страждання, навіть терпіння, навіть випробування — це шлях до Нього. Трагедія починається тоді, коли людина дозволяє стражданню віддалити себе від Бога.

Говорячи про досвід спільної молитви, єпископ підкреслив, що перебування в храмі є не завершенням, а початком місії, як це було з апостолами.

— Побувши з Ісусом, вони йшли й шукали інших, приводячи їх до Христа. Так само і ви покликані кликати людей до Бога — вдома, в Україні, і в Європі, яка сьогодні часто розгублена.

Окрему увагу у зверненні приділив значенню з’їзду Тезе для сучасної Європи. За словами владики, ці події є знаком надії та мають епохальне значення.

— В епіцентрі цих подій — наш народ. Господь довірив нам непросту, але надзвичайно важливу місію — перемінити світ і повернути Європу до її духовних джерел.

Владка підкреслив, що українська молодь не є самотньою у цій місії, адже поруч — молоді люди з інших європейських країн, а майбутнє континенту значною мірою залежить від сьогоднішнього покоління.

Завершуючи звернення, владика Богдан подякував молоді за щирість, радість і спільну молитву, наголосивши, що справжня радість є даром Святого Духа.

— Саме цього так потребує сучасний світ і сучасна Європа. І саме це ви їй даєте.

Особливо сильним стало завершення звернення владики Богдана:

— Сьогодні ваш спів, ваші молитви чує імперія зла, яка переживає свою агонію. І вона загине. Бо Божа сила сильніша за всі пекельні сили. Тому з цією надією і з цією впевненістю — що Божа правда і Божа любов переможуть — повертайтеся додому. Несіть цю вістку надії у свої домівки, у своє середовище, у свій народ!

Наталія Паавлишин