9. П’ЯТА КАРА: МОР 1-7; ШОСТА КАРА: ЧИРЯКИ 8-12; СЬОМА КАРА: ГРАД 13-35
- Сказав Господь Мойсеєві: “Піди до фараона і скажи йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти народ мій, щоб послужив мені;
- бо, як не схочеш відпустити людей моїх і далі задержуватимеш їх,
- то рука Господня вдарить вельми тяжким мором на твою скотину на полях, на коней, на ослів, на верблюдів, на волів і на овець.
- Та Господь розрізнить ізраїльський скот від скоту єгипетського: зо всього, що належить синам Ізраїля, ніщо не згине.”
- І призначив Господь реченець, кажучи: “Узавтра Господь виконає на землі це слово.”
- Другого дня Господь сповнив слово, й згинув увесь єгипетський скот; між скотом же синів Ізраїля не впало ні одне.
- Послав фараон (довідатись), та ось між скотом синів Ізраїля не впало ані однісіньке. Та закам’яніло серце фараона і не відпустив людей.
- Господь сказав Мойсеєві й Аронові: “Понабирайте собі повні жмені сажі з печі, й нехай Мойсей сипле нею перед фараоном проти неба.
- І вона стане тонким пилом по всій землі Єгипетській, і по всій землі Єгипетській на людях і на скотині понариває чиряки, що зопукляться гноїстими пухирями.”
- Набравши сажі з печі, стали вони перед фараоном, і сипнув нею Мойсей проти неба, і понаривали чиряки на людях і скоті та прорвались гнійними пухирями.
- Чаклуни ж не могли з’явитись перед Мойсеем через чиряки; бо обкинуло чиряками і чаклунів і всіх єгиптян.
- І закам’янив Господь серце у фараона, і він не послухав їх, як і передсказав був Господь Мойсеєві.
- Господь сказав Мойсеєві: “Встань рано-вранці та й ставсь перед фараоном і скажи йому: Так каже Господь, Бог євреїв: Відпусти народ мій, щоб послужив мені.
- Бо цього разу пошлю всі мої кари на тебе, на слуг твоїх і на народ твій, щоб ти пізнав, що нема нікого, як я, на всій землі.
- Бо вже тепер простягти б тільки руку мою, щоб вдарити тебе й народ твій мором, так і щез би ти з землі.
- Та тільки на те й пощадив я тебе, щоб показати тобі потугу мою, і щоб ім’я моє проповідувано по всій землі.
- Чи ж іще виноситимешся над моїм народом і не відпустиш його?
- Ось узавтра в цю пору я спущу страшний град, якого ще в Єгипті не було з того дня, як він постав, аж посьогодні.
- Тож скоренько пошли захистити твій скот і все, що в тебе в полі; бо на всяку людину та скотину, що знайдеться на дворі й не повернеться до дому, вдарить град, і воно погибне.”
- Хто зо слуг фараонових злякався слова Господнього, той звелів своїм рабам утікати зо скотом під піддашшя.
- А хто не взяв собі до серця слова Господнього, той лишив рабів своїх і скот на полі.
- Господь сказав Мойсеєві: “Простягни руку свою до неба, і нехай гряне град по всій землі Єгипетській, і на людей і на скот, і на всяку польову рослину в Єгипетській землі.”
- Простяг Мойсей палицю свою до неба, і спустив Господь громи та град, і впав огонь на землю, і сипав Господь градом по землі Єгипетській.
- І вдарив град з блискавицями такий страшенний, що не було такого в цілім Єгипті з того часу, як люди замешкали в ньому.
- І побив град по всій землі Єгипетській усе, що було в полі, людину й скотину, і всю польову рослинність побив град, і всі дерева на полях град потрощив.
- Тільки в Гошен-землі, де проживали сини Ізраїля, не було граду.
- І послав фараон по Мойсея та Арона і промовив до них: “Цим разом я згрішив; Господь правий, я ж і народ мій винні.
- Моліться до Господа; досить уже тієї страшної громовиці й градобою, я відпущу вас, не мусите вже довше зоставатись.”
- І відказав йому Мойсей: “Як тільки вийду з міста, здійму руки мої до Господа, і вщухне громовиця, і град перестане бити, щоб ти зрозумів, що Господня є земля.
- Та знаю, що ні ти, ні слуги двірські твої, не боїтесь ще Господа Бога.”
- Льон і ячмінь були побиті, бо ячмінь колосився, а льон був у цвіті.
- Пшениця ж і жито не були побиті, бо ще не посходили.
- Вийшов Мойсей від фараона з міста й зняв руки свої до Господа; і вщухли громи та градобій, і дощова злива над землею.
- Як же побачив фараон, що перестали і злива, і град, і громи, взяв і далі грішити, і закаменив своє серце, він і слуги його.
- І стало твердим серце у фараона, і не відпустив він синів Ізраїля, як і був передсказав Господь Мойсеєві
“Цим разом я згрішив; Господь правий”
Чи не нагадує вам поведінка фараона до якоїсь міри вашу власну? Мені – так. Тобто, коли розумієш, що над тобою нависла якась загроза, неприємність, то готова зробити, що завгодно, щоб її уникнути. Та коли це минає, все повертається на свої місця.
Вміти визнати свій гріх не лише під загрозою чогось, а в стані спокою, в стані щастя і усвідомити, що потрібно не лише зізнатися в гріхах, а зробити над собою зусилля, щоб виправити свою поведінкою – це має велике значення.
Цей розділ дуже яскраво демонструє людську поведінку, невміння дотримувати слово, шукати винних і вперто залишатися на власній позиції навіть тоді, коли явно не праві.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.