14. ПЕРЕД ВААЛ-ЦЕФОНОМ 1-4; ПОЧАТОК ПОГОНІ 5-9; СИЛА ГОСПОДНЯ 10-14; ПЕРЕХІД ЧЕРЕЗ МОРЕ 15-25; ЗАГИБЕЛЬ ЄГИПТЯН 26-31
І заговорив Господь до Мойсея, кажучи:
“Промов до синів Ізраїля, щоб завернули та отаборились перед Пігахіротом, між Мігдолом і морем, перед Ваал-Цефоном; навпроти нього, край моря, отаборитесь.
І подумав фараон про синів Ізраїля: Заблукались у краю, пустиня затиснула їх у собі.
Я ж закаменю серце в фараона, щоб ганявся за ними; і прославлюсь на фараоні і на всьому його війську, і зрозуміють єгиптяни, що я – Господь.” Так і вчинили.
І сповіщено царя єгипетського, що народ утік; тоді обернулося серце фараона та його слуг проти народу, і вони сказали: “І що ж ми наробили, що випустили Ізраїля з нашого підданства?”
І повелів запрягти свою колісницю, і взяв з собою своїх людей;
зібрав також шістсот колісниць добірних та всі інші колісниці єгипетські, і бійців до кожної.
Господь же закаменив серце в фараона, царя єгипетського, і погнався він за синами Ізраїля, що походували під рукою високою.
Єгиптяни ж погналися за ними і наздогнали їх фараонові коні, колісниці, комонники та військо, як таборували при морі, коло Пігахіроту, напроти Ваал-Цефону.
І як наблизився фараон, підвели сини Ізраїля очі, аж ось єгиптяни женуться за ними; і злякалися сини Ізраїля вельми та й заголосили до Господа.
Та й кажуть до Мойсея: “Хіба тим то, що немає в Єгипті кладовищ, ти позабирав нас умирати в пустині? Що ж це ти накоїв нам, що вивів нас із Єгипту?
Хіба ми тобі цього не казали ще в Єгипті: Дай нам спокій! Ми будемо єгиптянам служити; бо ж краще нам бути в неволі, ніж гинути в пустині.”
Відповів же Мойсей народові: “Не бійтеся! Стійте на місці, то побачите, що зробить Господь, щоб вас сьогодні спасти. Бо тих єгиптян, що їх бачите сьогодні, не побачите більш вовіки!
Господь бо воюватиме за вас, ви ж будьте спокійні.”
І сказав Господь Мойсеєві: “Чого голосиш до мене? Вели синам Ізраїля, нехай вирушають.
Ти ж підійми твою палицю та простягни твою руку над морем і розділи його, і нехай сини Ізраїля сушею пройдуть через середину моря.
Ось я закаменю серце єгиптян, і вони підуть за вами слідом, і тоді покажу на фараоні і на всім його війську, на колісницях і на вершниках його, мою славу.
І взнають єгиптяни, що я – Господь, як покажу на фараоні, на колісницях і на вершниках його мою силу.”
І повернувся тоді ангел Божий, що йшов поперед табору Ізраїля, та й спинився позад них; і стовп хмаровий, що йшов перед ними, спинився позад них.
Він спинився поміж єгипетським табором та ізраїльським табором; і була хмара темрявою для одного табору і світилом для другого. І не наближався один табір до другого всю ніч.
І простяг Мойсей руку над морем, і відганяв Господь море всю ніч сильним східнім вітром, і зробив море сухим, і води розділились;
і сини Ізраїля ввійшли і йшли серединою моря по суші; вода була для них стіною праворуч і ліворуч.
Єгиптяни погнались, і рушили слідом за ними всі фараонові коні, колісниці і вершники в середину моря.
В ранішню сторожу глянув Господь із вогненного та хмарового стовпа на єгипетський табір та й стривожив його;
позагальмовував колеса їхніх колісниць, так, що ці з трудом просувались наперед. І закричали єгиптяни: “Спасаймось перед Ізраїлем, бо Господь воює за нього проти єгиптян.”
Тоді Господь сказав Мойсеєві: “Простягни руку над морем, і нехай води хлинуть назад, на їхні колісниці і на їхніх вершників.”
І простяг Мойсей руку над морем, і на світанку воно повернулося знову на своє звичайне місце; єгиптяни ж, утікаючи, йшли йому назустріч. Отак то кинув Господь єгиптян у середину моря.
Злились води знов докупи та й затопили колісниці, вершників та все фараонове військо, що ввійшло було за ними в море; ані один із них не зостався.
Сини ж Ізраїля йшли по суші, посеред моря, і води для них стояли, як стіна, праворуч і ліворуч.
Отак вирятував Господь у той день Ізраїля з руки єгипетської, і побачив Ізраїль єгиптян мертвими на березі моря.
І як побачив Ізраїль, з якою потугою Господь побив єгиптян, став народ боятися Господа та й повірив Господеві й слузі його Мойсеєві.
