Пам’ятаємо, що особиста молитва слухання важливіша аніж просто звичайна лектура навіть найгарнішого тексту. Важливішим є те, що говорить Господь до твого серця! Найважливішою є твоя зустріч з Ним через слухання – Його уста, які промовляють і твоє вухо, серце, яке слухає!
«Усі рани заліковуються, а рана від язика не має вилікування. (…) Отож, уникайте осудження інших і докладайте зусиль до мовчання» (св. Антоній Великий).
«Не личить нам брехня ні в судах, ані в інших справах, нам, що вибрали собі простий шлях і правду в житті» (св. Василій Великий).
«Язик – це половина всіх людських гріхів» (св. Григорій Богослов).
Сьогодні, життя і молитва в тиші – вельми непопулярні! Сьогодні, мовчанням не здобувається авторитет. Мовчазна люди – це підозріла людина! Кожен намагається щось говорити, балакати, кричати та перекрикувати іншого. Людини часто слідують за пустим верзінням. Кожен знає щось своє, має якусь ідею, план для спасіння, свою філософію… Мало хто бажає слухати, щоб прийняти. Слухати, щоб полюбити. Ми лише говоримо, заговорюємо Господа на смерть…
Однак, слухання завжди було і залишається ознакою смирення, початком мудрості і яскравим вчинком любові Бога, який слухає! Бог приходить в Ісусі, щоб вислухати тебе, прийняти! Коли Бог говорить, Він зціляє своїм Словом! Однак, Він, понад усе слухає!
Не все, що ми називаємо молитвою, є дійсно нею. Ісус молився в храмі, тобто, брав участь у літургійній молитві, але також щодня залишався на самоті, або в пустелі, щоб слухати свого Отця, часто ночами. Перші тридцять років прихованого життя Ісуса були часом молитви. Здається, такої молитви, на самоті, було дуже багато! Життя Ісуса – це життя у глибокій єдності з Отцем! Там, стільки любові! Так само й ми повинні вишукувати та дорожити часом наодинці з Богом.
Ісус розпочав свою діяльність в пустелі, в пості та молитві, щоб Його місія видала великі плоди. Щоб наше слово зодягнулось в силу, повинно випливати з тиші і мовчання, тобто, з джерела Життя, з Бога, який є любов. В часі молитви важливою є зустріч з Ісусом, який уважно слухає свого Отця. Він також прагне вислухати та зцілити твоє серце. Саме тоді серце людини починає слухати серце Бога і говорити до Серця Бога. Вислухавши Бога людина може щось сказати, не засудити, але творити, як Бог. Людське слово, яке прониклося Божим Словом, стає здатним животворити. Потрібна є Божа іскра, щоб запалити вогонь любові в наших серцях.
Мовчання є основною силою для молитви, тому що зустріч з Богом, який говорить у тихесенькому, лагідному повіві вітерцю (1 Цр. 19, 12), може відбутися тільки в тиші. Ісус хоче, щоб замовкло, утихомирилось людське серце, зранене страхом і болем. Він зупинив шум моря і вітру, щоб настала «велика тиша» (Мк. 4, 39).
Господи, я дякую Тобі за «велику тишу», яку Ти твориш і дарує мені та усім потребуючим, особливо сьогодні, коли навколо стільки страждання і горя!
Бог і я – це час для зустрічі, сьогодні!
Час для Неба у твоєму серці!
Час для Неба на землі!
Спротив у війні!
Господь, мій…
