«Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї.» (Пс. 139, 13)
сьогодні запрошую Вас знову на 15-30 хвилин молитви прослави! Прославою Бога може бути твоє життя! Прославою є Твоя щира подяка за ВСЕ, без винятку, що Бог дарує і допускає! Великою прославою буде подяка за своїх батьків!
«Рідна мати моя, Ти ночей не доспала»
Сьогодні прослав Бога за своїх батьків, що прийняли твоє життя з Його рук, єдиного Подателя усього живого. Прослав Його, що твої батьки відкрилися на нове життя. Не заперечили! Приймаючи твоє життя, батьки стали учасниками великої таємниці Божого задуму. Людина – це плід «великого плану» Бога. Людина народжується з мрії Бога. Батько і Матір є тими першими співтворцями творчої ініціативи Бога, який любить кожне життя. Прослав Господа за доброту своїх батьків, за їх турботу! Пригадай, як тебе тато носив на руках і мати тебе обіймала. Пригадай спільні сніданки і прогулянки. Пригадай найбільший подарунок… «Привчав мене батько трудитись до поту, а мати – любити пісні. Спасибі вам, рідні, за щиру турботу, наука згодилась мені.» Молися спогадами про своїх батьків!
Батьки у великій мірі формують образ Бога своєї дитини та світ її цінностей. Тепло батьків – це тепло Бога. Дитина дивиться на тата й маму, як на Бога! Пригадай, хто тебе навчав молитися! Прославляй щодня Бога за батьків, які виховали наших Воїнів, Захисників України! Низький Вам уклін! Скільки пам’ятатимемо їх, вони й надалі житимуть! Даруй нам Боже, щоб ми їх ніколи не забули! Пригадуй нам у нашому сумлінні! Якщо забудемо, програємо і вже ніхто нас не врятує і не простить!
«Ти мене випробував, Господи, і знаєш. Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш. Чи ходжу я, чи спочиваю, ти добре бачиш; тобі відомі всі мої дороги.» (Пс. 139 (2-3)
Дякую Тобі, Господи, що Ти усе про мене знаєш. Радість наповнює серце, коли Хтось, хто є сильний і люблячий, все знає про тебе! Наче немає потреби Тебе про щось просити, тому що Ти і так все знаєш. Коли прошу, а Ти мовчиш, мої прохання очищаються. Ти мовчиш, щоб я просив про більше. Ти мовчиш, щоб я шукав Тебе – більше, ніж усі Твої дари. Ти мовчиш, щоб я навчився знаходити Твоє обличчя, а через Твої очі вдивлятися у Твоє серце… Ти мовчиш, щоб я навчився слухати і бачити Тебе в усьому! Ти мовчиш, щоб я замовк і побачив, що я обдарований і люблений Тобою! Ти мовчиш, щоб я навчився слухати, дійсно молитися до Тебе! Ти мовчиш, бо «Ти усе про мене знаєш»…
«Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене твою руку» (Пс. 139, 5)
«Ти (…) спереду мене оточуєш», турбуєшся про мене. Господи, довіряю Тобі моє майбутнє! Прошу лише про мудрість, щоб я зумів шукати і знаходити «більшої прослави Твого Сина»! Даруй сили і мужність! Провадь і надихай! «Клади на мене твою руку»: на мої вуха, щоб вміли терпеливо слухати й почути Твій Голос у знедолених людських серцях. Клади Твою руку на мої уста, щоб вони знали, коли мовчати, а коли промовляти. Клади Твою руку на мої очі, щоб вони дійсно шукали й бачили Твою присутність! Клади руку на мій розум, щоб зумів розпізнавати Твою святу Волю і щоб моя душа Її шукала та виконувала. Клади Твою руку на моє серце, щоб співчувало і шукало прощення. Клади Твою руку на мої руки й ноги, щоб вони цілковито стали Твоїми.
Промовляй, Господи, як дотепер, і, головне, даруй мені «свою любов і благодать, яких буде достатньо» (св. Ігнатій Лойола).
