«Все, що зараз потрібно людині, поміщається в одній валізі, ба, навіть в одній долоні! Коли летять бомби, мама хапає за руку дитину і біжить у бомбосховище. І це – очищення!» (с. Марта Воловець, СНДМ).
Війна навчає зовсім по-іншому дивитись на життя. Вона спонукає людину запитувати про вищі цінності та вникати у найвищі таємниці. Раптом день життя набуває зовсім іншої, значно більшої ваги. Ти починаєш чіткіше бачити та розкошувати даром життя. Ти наче вперше прокинувся! Денне світло, мить звичайної тиші, простий сніданок, саме цей підсніжник і, головне, людська усмішка зовсім незнайомої людини – все це ти переживаєш як дійсно великі скарби. Усмішка стає рідною і ця незнайома людина теж стає рідною! Дуже хочеться дякувати та усіх обнімати. Ти вже не боїшся коронавірусу. Марка автомобіля, висота будинку, інше – все це неначе втрачає своє значення. Ти наче втрачаєш право власності і тобі не боляче від того. Твоє – лише те, що вміщається в долоні і у твоєму серці! Ти змушений шукати чогось вищого. У тебе з’являються чистіші думки і глибші прагнення. Ти радієш від цього. У кромішній пітьмі навколо тебе ти шукаєш більше світла! Чому? Тому, що ти сотворена/сотворений, щоб бути любленою/любленим! Ти крок за кроком відкриваєшся на Творця всього сущого. Ти розпочинаєш шукати і знаходити Бога в усьому. Початок процесу очищення запущено! Ти про це навіть не просила/не просив і не мріяла/не мріяв, але він настав і містить безліч благодатей. Спасіння завітало до тебе. Воно – тут, на порозі твого життя і прекрасної хатинки твого серця. А тепер…
Тепер тобі лиш треба зробити добрий вибір! Заради очищення! Тепер лиш треба довіритись Йому. Заради більшої свободи! Тепер лиш треба розпізнавати і приймати правильні рішення. Заради любові! Тепер треба більше віддатися Його Волі! Треба довіритись Йому в моєму ближньому!
«Віддатися означає жертвувати Йому з чистою вірою свою свобідну волю, свій розум, своє життя. Моя душа може бути оповита сутінками. Випробування і страждання – це найпевніше мірило моєї сліпої відданості. Відданість – це також справжня любов. Чим більшою є наша відданість, тим більша наша любов до Бога і людей. Якщо ми справді любимо людей, то повинні бути готовими стати на їхнє місце, взяти на себе їхні гріхи й відкупити їхні провини нашою покутою і постійним умертвінням. Ми повинні бути живою жертвою, бо це потрібно людям» (св. Мати Тереза).
Наскільки вмію дарувати себе для моїх ближніх? Наскільки можу стати Євхаристією, як Ісус, для багатьох? Наскільки прагну пожертвувати себе “для більшої прослави Господа”?
Господи, без Твоєї благодаті не можу навіть вимовити: «Боже, Ти Бог мій! Тебе шукаю пильно» (Пс. 63, 2). Однак, невпинно повторюю, що Ти, Господи, мене створив із прагненням любові і тому «…тебе душа моя прагне». Ця істина мене наповнює надією, що Ти покажеш мені правильний шлях і остаточно переможеш, насамперед в мені…
Ти очищаєш мене …
Прослав Господа за те, що твоя душа Його прагне, нехай навіть недосконало…
