“Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся” (Гал.5,1).
“Свободи зовнішньої – хоч вона така дорогоцінна – самої по собі не може вистачати. У її джерела повинна бути завжди свобода внутрішня, притаманна синам Божим” (Св. Йоан Павло ІІ).
Перше і основне покликання людини – любити і бути любленою! Жити в гармонії з Богом, людьми і самим з собою. “Там де є любов, немає страху” (Ів. 4,18). Ісусова свобода, веде нас до того, щоби служити іншим та виражається в любові. Ми вільні, коли служимо, ми здобуваємо життя, втрачаючи його. Тільки страх веде до внутрішнього шуму та поневолення, до внутрішньої в’язниці. Страх – це шлях до неминучого страждання та втрати відчуття що ми є люблені!
«Христова любов нас визволила, і саме любов визволяє нас від найгіршого рабства, яким є неволя нашого «я». Отож, свобода зростає завдяки любові, але це не романтична любов із телесеріалів або пристрасть, яка спонукає шукати задоволення. Це та любов, яку бачимо в Христі, — милосердна любов, яка є насправді визвольною. (Папа Франциск).
Як часто я відчуваю страх та брак любові? Що насправді мене поневолює – страх втрати життя, близької людини, матеріальних цінностей, страх бути неприйнятою/неприйнятим, не вислуханою/не вислуханим, страх перед осудженням, критикою, докором іншої людини…? Що поневолює мене ззовні і всередині? Що не дає мені вдихнути на повні груди та відчути Божу любов? За що я так міцно тримаюсь, що відчуваю себе зв’язаним/зв’язаною? Чому не можу цьому опиратись та знайти сили щоб це змінити?
Наважитися наблизитись до Господа, бути відкритими на Господа, не боятися Господа – саме ці кроки є ключовими у звільнені від поневолення! Щоб цей крок зробити потрібно зупинитись і видихнути! Усвідомити що зі мною відбувається і віднайти мужність перегорнути якусь сторінку свого життя. Не вирвати, не знищити, а саме – перегорнути, виносячи з попереднього життєвого досвіду те, що наблизить до вільного подиху, дасть силу розпочати цінувати життя, радіти життю, комусь своє життя дарувати, обдарує прийняттям Любові Бога, адже саме це створює і надає сенс кожному людському життю.
Боже, Ти мій Бог і я на Тебе покладаюсь! Прошу – допомагай мені і будь моїм прибіжищем. Ти є не тільки біля мене, Ти є в мені, а я є в Тобі – прославляю Тебе за це! Чи може боятись дитина на руках свого Отця? Господи додай сили у зростанні й доланні труднощів пов’язаних із недугою поневолення та шукати визволення тільки в Тобі! Допоможи розпочати нову мандрівку з Тобою і з любові до Тебе!
