Великопосні реколекції з отцем Михайлом Станчишином. День 35

Читай також

  • Що робити, коли нам сняться померлі і просять про щось?
  • Бог щоденно живить тебе своєю владущою силою : не забудь подякувати Йому за це!
  • Ми не свідомі того, наскільки Бог вірить у нас
        • Великопосні реколекції з отцем Михайлом Станчишином. День 35

          «Господь бо дає мудрість, і з його уст виходить знання й розсудливість» (Прип. 2, 6).

          Ти прославляєш Бога, коли помічаєш найменший Його дар! Ти прославляєш більше, коли радієш Його даром, дякуєш та шукаєш свободи у своїх бажаннях більшого. 

          Третьою вбивцею вдячності є надмірні вимагання. Будучи в’язнем спотвореного мислення, людина вважає, що на все має право та вимагає того, що може бути тільки подароване (В. Ламберт, ТІ).

          Ти вельми обдарована людина. Ти вмієш читати, писати, здобула/здобув освіту, плануєш подальший розвиток свого життя… Зупинися на одну мить і поміркуй, що ти це все не здобув самостійно. Колись тебе заохотили до навчання та подарували знання. Тобі все дароване Богом, батьками та вчителями. Ти можеш прагнути більшого. Однак, пам’ятай, що надто великі вимагання не дозволяють тобі побачити те, що вже є зовсім поруч, а воно часто є таким важливим. Усе є цілковитим даром!

          «Лиш наприкінці життя нещасні відчують марнотність і нікчемність того, що вони так любили» (Т. Кемпійський, Про наслідування Христа).

          Розсудливі та мудрі люди можуть розпізнавати вже сьогодні глибокий сенс життя. Щоб бути щасливим, зовсім не мушу їздити новим мерседесом та мешкати в особняку. Я не мушу вимагати надмірного комфорту, коли у світі стільки біженців, сиріт, які не мають даху над головою. Сьогодні не маю права нарікати на життя, коли бачу цю маленьку дитину, яка щойно втратила батька на війні. Ця дитина ще не розуміє втрати, але я усвідомлюю, що її батько віддав життя також за мене, щоб я був вільнішим у моїх вимаганнях. Жити для інших. Служити жертовно, щоб хоча б якось дорівнювати воїнам на передовій, щоб смерть закатованих у Бучі не була марною. Перемагати ворога в собі та, понад усе, дякувати за те, що вже отримав, за ще один день життя, за схід сонця, батьків і хорошого друга, за покликання!.. Надмірні вимагання дуже часто не дозволяють радіти життям, тут і тепер.

          «Ласка завжди належиться тому, хто гідно за неї дякує, а від гордого відбирається те, що звичайно дається покірливому» (Т. Кемпійський).

          Господи, даруй свободу розуму та серця. Навчи бачити Твої дари та гідно їх приймати. Навчай радіти даром життя. Даруй свободу для щораз то більшої вдячності, щоб я не жив у нереалістичних вимагання, але зумів «шукати і знаходити Тебе в усьому» (св. Ігнатій Лойола).

          Mykhailo Stanchyshyn SJ

          Читай також

        • Що робити, коли нам сняться померлі і просять про щось?
        • Бог щоденно живить тебе своєю владущою силою : не забудь подякувати Йому за це!
        • Ми не свідомі того, наскільки Бог вірить у нас
          • Оціни

            [rating-system-posts]