ВОСКРЕСІННЯ
~
Жінки ідуть до гробу з думкою, що не зможуть його відкрити.
Як дивно, що цей камінь зовсім не є для них перешкодою.
Вони ідуть, щоб віддати Ісусові останню шану, проявити свою вірну любов, яку не зупинить навіть камінь, більший за цих жінок.
•
Господи, як часто мене стримують страхи, сумніви, невпевненість.
Як часто я думаю, що моїх сил замало, аби щось змінити у цьому сумному світі. Як часто камені, які Ти от-от плануєш відкотити, зупиняють мене на дорозі до щастя…
•
Господи, навчи мене вірити так, як вірили ці жінки.
Йти туди, де наче вже все мертве.
Йти, бо саме там Ти воскреслий посилаєш мені ангелів.
Скільки разів на своїх дорогах я зустрічала тих, хто відкочував каміння, хто зміцнював мою віру, хто пригадував мені, що Ти воскрес!
~
НОМ Мр 16,1-3 «Як же минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, та й говорили між собою: «Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?»
Сестра Антонія Шелепило, «Плани на завтра»
