ПРОСТЯГ СВОЇ РУКИ
~
Вих. 9, 33-34: «І вийшов Мойсей від фараона з міста, і простяг руки свої до Господа, і перестали громи та град, а дощ не лив на землю. І побачив фараон, що перестав дощ, і град та громи, та й далі грішив. І чинив він запеклим своє серце, він та раби його».
~
Кожне лихо Бог допускає з якоюсь метою.
Я не вірю, що Бог хоче помститися людям за їхні гріхи.
Я вірю, що інколи лише через біль можна достукатися до кам’яного серця.
•
Завжди будуть ті, хто молиться, і ті, хто грішить.
Когось біда робить добрішим, а хтось ще більше озлоблюється.
Серед котрих є я?
Чи достукався Бог до мого серця, чи воно ще досі за метровим бетонним парканом?
•
Господи, Ти дуже терпеливий зі мною.
Ти віриш в мене до останнього.
Посилаєш свої повідомлення, а я – офлайн.
•
Господи, почуй молитви тих, хто ще не опустив руки.
Дай сили нам, слабким і грішним, почути Тебе і зробити все можливе, щоб світ став хоч на крихту добрішим.
Сестра Антонія Шелепило, Плани на завтра
