Святкуємо наших святих, що скропили своєю мученичою кров’ю українську землю. Підступно вбиті братом Святополком, вони є окрасою нашої землі, тому щороку згадуємо їхню пам’ять.
Святі Борис і Гліб показують всім нам дорогу до святості, яка полягає у виборі чесноти, а не гріха; у стриманості від душевних і тілесних пристрастей, а не в їх задоволенні. Тому, за Божою благодаттю, вони одержали ласку оздоровляти.
Для чого нам дані святі?, – Це велика поміч після Матері Божої нам грішним у спасінні. Святі моляться коли їх про це просити. Людина що живе на землі постійно допускається гріхів, тож потребує постійного з них очищення. Тільки Господь Бог може уділити ласку залишення гріха, а святі (коли до них звертаємося) моляться, щоб нам від них очиститися. Гріх – це пляма на душі, це неначе наріст, від гріха, особливо гріха нечистоти душа людини чорніє (св. Іван Віяней); тож потребуємо купелі у якій можемо омитися, нею є свята сповідь, Пресвята Богородиця і Святі. Багато людей не хоче поправлятися, бо вибрали гріх як спосіб життя, а святі для нас є прикладом що за ласкою Божою можна провадити безгрішне, чисте життя, бо тільки таке життя нам забезпечить вічне щастя у ликуванні з ангелами.
Нехай заступництво і приклад св. Бориса і Гліба допомагають нам у боротьбі з гріхом і спокусами, вони не пішли на згоду із невірністю, – тому нехай допоможуть нам бути вірними Христові до кінця і поставати з кожного упадку, бо ми не протиставились ще до крови в боротьбі проти гріха
(Євр 12,4).
