Часто ми втікаємо від Божої дійсності у минуле або майбутнє. Безсенсово копирсаємось у тому, що пройшло або наївно маримо тим, що скоріш за все ніколи не відбудеться. Бог же дихає в унісон з нашим актуальним станом. Він тут і зараз. Побачити б нам це! Думаю у цьому і є все християнство чистому вигляді як воно є. Усе решту здебільшого від лукавого. Сьогодні понеділок, ранок, проживаю своє життя. Ось ситуація, яку дає Бог, ось особа, що переді мною. Така як є, не ідеальна, але для чогось мені послана саме тепер. Вчуся її приймати і любити. Переді мною день з його клопотами.
Жити тут і зараз – це впускати Бога у ситуацію. Він не теорія, не персонаж з архаїчних книг, не бородатий вуйко а постійно актуальна сутність.
Як відкрити пульс Божої дійсності, не застрягнувши на узбіччі дороги життя? Це можливе завдяки дару усвідомлення і мисленного звертання до Нього і постійному передорученні у його руки усього і всіх. Аби Він ставав живою дійсністю конкретної ситуації.
«Боже, навчи мене усвідомлено проживати своє життя, не втікаючи у нереальність. Відкривайся мені у рутині буднів, щоб я смакував їжу щоденності, вслухаючись у твою вічносущу присутність!»
Отець Лука Михайлович
