«Виховання — це справа серця»: табір для родин підлітків у Патріаршому домі

У Патріаршому домі у Львові відбувся табір для родин підлітків «Разом вдома», який тривав з 25 до 27 вересня. Його організували з ініціативи Всеукраїнського молодіжного центру Міністерства молоді та спорту в партнерстві з Патріаршою комісією у справах молоді УГКЦ та у співпраці з Комісією у справах молоді Львівської Архиєпархії.

Участь у таборі взяли 15 родин, які виховують підлітків. Програма передбачає психологічні зустрічі, командну роботу, арттерапію, спільні заняття для батьків і дітей, а також молитву, богослужіння та духовні розмови.

— Цього року в нашій Церкві Глава Церкви проголосив День підлітка на виконання рішення рішення Синоду єпископів нашої Церкви. Наша Патріарша комісія УГКЦ у справах молоді отримала доручення у співпраці з іншими комісіями — Катехитичною комісією, Комісією у справах родини та Душпастирською радою — розробити концепцію цього дня. Ми, запропонували низку ініціатив на різних рівнях і, обговоривши з дотичними комісіями, подали рекомендації для відзначення цього дня. Ці події — це нагода церковній спільноті та суспільству звернути особливу увагу на підлітків, які переживають важливий період становлення своєї особистості й потребують уваги та опіки батьків, Церкви і суспільства, — розповів отець Роман Демуш, заступник голови Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді.

Важливою частиною табору є духовний супровід.

— Крім психологічних зустрічей, командної роботи, арттерапії, особливістю цього табору є також духовний супровід — зокрема присутність священників, можливість духовної розмови, молитва, участь у богослужіннях. Бо виховання — це завжди про взаємодію різних складових. Святий Іван Боско казав, що виховання — це справа серця і тільки Господь має до нього ключі. Тому ми разом хочемо шукати ці ключі до наших сердець, щоб бути добрими батьками і добрими дітьми, — зазначив отець Роман.

Проведення табору стало одним із практичних продовжень уваги УГКЦ до підлітків після першого Дня підлітка, який Церква відзначила 17 вересня.

— День підлітка, який ми вперше відзначили цього року в нашій Церкві, — це лише початок. Йдеться не тільки про 17 вересня, але загалом про період навколо цього дня — дня пам’яті святих Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії, який Синод визначив як День підлітка в Українській Греко-Католицькій Церкві. З цієї нагоди відбулися десятки або й сотні подій на парафіях нашої Церкви в різних країнах. Ми збираємо різну інформацію, щоб проаналізувати, який результат дала ця взаємодія. Та вже знаємо, що День підлітка знайшов добрий відгук, адже відбулися десятки, можливо, й сотні різних ініціатив в нашій Церкві в різних куточках світу. Це і зустрічі з єпископами, і послання владик, і вечірні перегляди фільмів, і зустрічі виховного характеру. Встановлення цього свята вже частково виконало свою місію, бо привернуло увагу до підлітків як до окремого вікового періоду, — пояснив отець Роман.

Досвід цьогорічного табору також хочуть використати для подальшої роботи з родинами.

— Цей табір для нас є пілотним проєктом, щоб надалі покращувати взаємини між батьками і дітьми та пропонувати виховні й просвітницькі ініціативи на різних рівнях. Щоб не тільки один раз на рік ми згадували про підлітків, але щоб ця увага була постійною і, можливо, навіть зайняла окреме місце у душпастирстві нашої Церкви, — наголосив отець Роман Демуш.

«Потрібно такі програми поширювалися далі»

Сергій та Уляна зі Львова приїхали на табір разом із доньками — 12-річною Соломією та її 15-річною сестрою. Кажуть, що хотіли краще зрозуміти підлітків і навчитися по-новому будувати з ними спілкування.

— Нас, напевно, найперше спонукало те, що в нас є підлітки. У нашій ситуації є старші й молодші діти. І, звісно, взаємодія батьків із підлітками трохи відрізняється від взаємодії з меншими дітьми. Вони бунтують, не хочуть просто виконувати бажання батьків. Тому нас цікавлять додаткові знання, можливість дізнатися, як взаємодіяти з дітьми, — поділився Сергій.

Раніше цій родині не часто доводилося брати участь у таких заходах разом.

— Ми сприйняли таку нагоду позитивно. Всі тематично схожі заходи, в яких раніше брали участь, зазвичай були орієнтовані лише на батьків. А тут є взаємодія і з дітьми. Мабуть, це цінніший формат, ніж коли тільки батьки беруть участь.

Дітей, щоправда, не так легко було переконати поїхати до табору.

— Добре бунтували, — сміється Сергій. — Довелося переконувати, якісь аргументи наводити. Старшу, Соломію, якій 15 років, важче було переконати. А Уляна, що має 12 років, погодилася відносно відразу. Але бачу, що навіть тут вона вже знайшла коліжанку, тому їй легше адаптуватися. А загалом побачимо результат після завершення.

Сергій вважає, що таких програм для батьків і дітей могло б бути більше.

— Ми мали нагоду тут поспілкуватися з іншими батьками, і, мабуть, багато хто з цим погодиться. Якщо брати школу, то нас там не вчили життєвих речей — взаємин між братами і сестрами, взаємин із батьками, взаємин із дітьми, фінансового виховання і всього іншого. Тобто інформації про те, що нам потрібно щодня, у школі немає. Як взаємодіяти з дітьми, особливо з підлітками, нас у школі не вчили, в інституті теж. І це, напевно, одна з можливостей чогось навчитися і потім застосувати у своєму житті. Тому очікування тільки одне — щоб такі програми розширювалися і поширювалися далі, щоб згодом це могли отримати й наші діти, — підкреслив Сергій.

«Увага потрібна і батькам, і дітям»

Юрій разом із дружиною Вікторією та дітьми Олександром і Веронікою родом із Харкова, зараз живе у Львові. Каже, що на табір потрапив майже випадково — дружина зареєструвала родину, а він до кінця не знав, чого очікувати від події.

— Я не часто брав участь у таких подіях, тому для мене майже все нове. Якщо це робиться, значить, є люди, яких спонукає якась благородна місія, бажання ділитися, допомагати. Дуже цікаво спостерігати за всім, що тут відбувається. Вчора було заняття з психологом — цікаво, весело і пізнавально. Наших підлітків, вмовляти не довелося. Погодилися одразу. Чого сидіти вдома, якщо можна побачити щось нове.

Юрій наголосив, що увага потрібна не лише самим підліткам, а й батькам і допомагати правильно виховувати дітей, і підліткам одночасно.

«Я побачила, що наші виклики не унікальні»

Наталя з Дніпропетровщини приїхала на табір разом із донькою Олександрою. Каже, що хотіла провести час разом змістовно, а можливість долучитися до події, яку організовує Церква, стала додатковою мотивацією.

Доньку вмовляти не довелося. Достатньо було сказати, що вони поїдуть до Львова, який Олександра дуже любить.

— Для мене це вже не перша поїздка до Патріаршого дому, тож свідомо вирішила долучитися до події. Особливо важливим, що окрему увагу приділили підліткам. Для молоді і для підлітків треба приділяти більше уваги, тому що за ними наше майбутнє, наша відбудова, — зазначила Наталя.

Моя співрозмовниця відзначає можливість поспілкуватися з іншими батьками. За її словами, у такому середовищі легше говорити відкрито й розуміти, що труднощі у стосунках із дітьми не є лише власною сімейною історією.

— Я дуже рада, що потрапила до такого товариства. Я себе тут дуже комфортно і відкрито почуваю. І бачу, що проблеми, які є у нас у сім’ї, не унікальні — вони є в багатьох сім’ях, — поділилася Наталя.