Роздуми про добробут, справедливість і відповідальність

На п'ятій зустрічі "Добрі християни - чесні громадяни" у форматі «Альтернативної п’ятниці», що реалізовує молодіжна комісія Тернопільської-Зборівської Архиєпархії в Молодіжному християнському просторі м. Тернополя говорили про «Добробут та справедливість для всіх: економічне життя». Доповідачем був священник Архикатедрального Собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, докторант Соціальної Доктрини Католицької Церкви отець Іван Винник, який запросив учасників до глибшого осмислення ролі людини, економіки та моральних принципів у побудові справедливого суспільства

.

У центрі соціального вчення Церкви ніколи не стоїть певна ідеологія чи економічна модель. Центром завжди залишається людина, створена на образ і подобу Божу, з її гідністю, свободою та прагненням до повноти життя. Саме тому будь-які економічні процеси, суспільні структури чи політичні рішення мають служити особі, а не підпорядковувати її собі. Людське життя передбачає забезпечення базових прав і потреб: їжі, одягу, житла, праці, освіти, свободи сумління, права на добру репутацію та захист приватного життя. Суспільний лад, відповідно до християнського бачення, покликаний постійно орієнтуватися на благо людини, пам’ятаючи, що «порядок речей має служити порядкові осіб, а не навпаки».

Розкриваючи тему багатства і бідності, можемо засвідчити, що матеріальні блага самі по собі не є злом, однак вони не можуть бути головною метою життя християнина. Христос навчає довіри до Бога і поміркованості, заохочуючи просити «хліба насущного», тобто всього необхідного для гідного життя. Такий підхід формує відповідальне ставлення до матеріальних ресурсів, відкритість до благодійності та чутливість до потреб ближніх.

Справедливість була представлена як моральна чеснота, що полягає у постійному і свідомому прагненні віддавати Богові та людям те, що їм належить. У цьому контексті є різні її виміри: комутативна справедливість, що регулює чесний обмін між людьми; легальна справедливість, яка визначає обов’язки громадян перед суспільством; а також дистрибутивна справедливість, яка стосується справедливого розподілу спільних благ. Соціальна справедливість охоплює всі ці виміри та спрямована на впорядкування суспільних відносин у спосіб, що служить загальному благу. Жодні справедливі структури не можуть існувати без людей, які самі прагнуть жити по-справедливості. Важливим є нерозривний зв’язок між справедливістю та любов’ю. Справедливість є необхідною основою, проте саме любов — милосердна і жертовна — здатна перевищити формальні рамки закону, зцілити рани та об’єднати серця. Любов не скасовує справедливість, але наповнює її глибшим змістом і людяністю.

Сьогодні корупція є серйозною моральною та суспільною проблемою. Корупція руйнує довіру, позбавляє людей доступу до справедливих благ і суперечить гідності людини. Боротьба з корупцією починається не лише з законів і програм, а насамперед із виховання сумління, внутрішньої чесності та особистої відповідальності кожного. Християнська віра може і повинна втілюватися у щоденному житті — в економічних рішеннях, суспільних відносинах та громадянській позиції. Адже бути добрим християнином означає також бути відповідальним і чесним громадянином, який своїми вчинками сприяє будуванню справедливого і солідарного суспільства.

Юлія Сиротюк