«Створюємо живі спільноти» ― отець Олег Здреник про новий курс МАПа громади

Cтартувала Програма «Молодіжний Апостолят Парафії» (МАПа) ― унікальна ініціатива, яка дає активним парафіям шанс створити живий, дієвий і стійкий молодіжний рух. Це багаторічний проєкт Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді, що формує спільноти людей, котрі прагнуть діяти, надихати та змінювати свої громади.

Про особливості цьогорічного набору, виклики та роль лідерства ми поговорили з о. Олегом Здреником, співкоординатором програми.

― Що вирізняє дев’ятий набір курсу «МАПа громади» від попередніх?

― Останніми роками ми загалом спостерігаємо, що на програму приходять більш вмотивовані учасники. Та цьогорічний набір нас по-особливому здивував. Не скажу, що він кращий, а попередні ― гірші. Проте їхня згуртованість проявилася вже з першої сесії першого модуля. Те, як вони почали взаємодіяти і в межах своїх команд, і всі разом як одна спільнота, — це щось дивовижне. У попередні роки така динаміка з’являлася десь із другого чи третього модуля, а тут усе почалося з першого дня. Для нас це показник глибокої мотивації та готовності до трансформації ― себе і своїх громад.

― Які основні цілі цього навчального курсу?

― Наші цілі залишаються незмінними. Ми прагнемо: показати учасникам нові можливості; дати їм сучасні інструменти; навчити працювати по-новому; навчити дивувати людей нестандартними рішеннями.

― Чому курс традиційно розпочинається з теми емоційного інтелекту?

― Найвищою цінністю МАПи є не стільки лектори чи дисципліни, скільки спільнота. Тема емоційного інтелекту допомагає з першого дня формувати її дуже глибоко. Протягом двох днів учасники емоційно відкриваються, вчаться слухати одне одного і стають однією командою. Це робить їх частиною великої родини випускників МАПи. У цьому модулі ми також запрошуємо попередніх учасників, щоб вони поділилися своїми інсайтами й досвідом служіння м це дуже надихає новий набір.

― Хто є тренерами цьогорічного курсу?

― Переважно ті, що були й раніше. Хоча кілька нових тренерів долучилися. Я часто повторюю: ми дуже відповідально ставимося до часу людей. Якщо ми просимо учасників провести з нами чотири дні, вони вкладають у це величезну цінність ― власний час. Тому ми не можемо запросити випадкового тренера, навіть дуже кваліфікованого. Наш головний критерій ― ми повинні були вже чути цю людину, працювати з нею або бачити її в дії. Для нас важливо не лише професіоналізм, а її розуміння контексту, в якому працює МАПа. Це навіть важливіше за фах.

― Чи є в програмі нові експерти або дисципліни?

― Дещо змінилося вже у першому модулі. Це природно, бо ми постійно вдосконалюємо програму. Після кожного модуля аналізуємо свої спостереження та відгуки учасників. Тоді вирішуємо, що варто додати, а що — замінити чи прибрати. Тому інколи змінюються тренери, інколи дисципліни. Процес удосконалення у нас безперервний.

― З яких єпархій цього року приїхали учасники?

― Маємо представників Київської, Івано-Франківської, Дрогобицької та Кам’янець-Подільської єпархій.

― Як вам вдається об’єднати священників і мирян із різних парафій у спільний навчальний простір?

― Завдяки їхній мотивації. Вона справді неймовірна, особливо цього року. Учасники приходять із бажанням змінювати себе і свої громади. Це спільне прагнення творити, служити й удосконалюватися єднає їх швидше, ніж будь-які методики. Вони вже багато роблять у своїх парафіях, але хочуть робити ще краще — і це створює атмосферу взаємної довіри та підтримки.

― Над якими практичними проєктами працюють команди?

― Наразі жодними ― і так задумано. Філософія МАПи полягає в тому, щоб навчити дивитися на потреби громади по-іншому. Тому другий модуль починається з дизайн-мислення, що передбачає «чистий листок». Між першим і другим модулем ми проводимо онлайн-сесії, де вчимо учасників робити перші кроки дизайн-мислення. На початок другого модуля вони мають прийти не з проєктом, а з думками та результатами інтерв’ю з парафіянами.

― Які теми найчастіше обирають для своїх ініціатив?

― Оскільки програма спрямована на молодіжний апостолят, більшість проєктів стосуються молоді: її потреб, викликів, розвитку. Проте є й різні напрями ― деякі ініціативи працюють безпосередньо з молодими людьми, інші створюють простір чи інструменти для молоді опосередковано.

― Які критерії успішності проєктів у межах курсу?

― Найбільшим критерієм успішності для нас є те, що людина проходить весь курс до кінця. У зворотному зв’язку учасники часто кажуть, що «життя після МАПи» зовсім інше ― і це найголовніше. Є також формальні етапи, наприклад, захист дипломного проєкту. Та за всі роки не було випадку, щоб хтось не захистився. Ми багато працюємо над прописуванням та удосконаленням проєктів, тому кожен приходить до фіналу впевнено.

Підготувала Наталія Павлишин