«Християнська любов робить нас братами понад усі кордони націй. Обійми справді лікують. Любов може все»

Наскільки цілющими можуть бути обійми, особисті знайомства та розуміння, що тебе почули, твій біль і пережиття розуміють, стало вкотре зрозуміло після духовно-просвітницької місії «Обійми зцілюють» 11-19 жовтня відбувся вже п’ятий візит ста представників української молоді з Київської Митрополії. Це паломництво організувала Патріарша комісія УГКЦ у справах молоді. Цього разу групи вирушили до регіонів Болоньї та Венеції на запрошення кардинала Маттео Дзуппі, Асоціації «Католицька Акція», Католицьких Скаутів Італії та «Мережі для миру».

Італійські друзі за кілька днів після від'їзду української молоді надіслали листи зі словами вдячності та сподіваннями на нову зустріч.

Дорогі українські друзі!

 Пишемо вам кілька слів, щоб краще попрощатися. 

Ваші усмішки подарували нам надію — ми не забудемо цього почуття.

Мати вас поруч із нами ці дні було для нас великою радістю: ваша присутність зігріла наші серця, а ваші усмішки нагадали, що надія жива.
Тепер, коли ви вирушаєте додому, в наших серцях залишається велика порожнеча. Хоч ми й зналися так недовго, ви вже посіли особливе місце у наших серцях.

Ми сумуємо за вами й хотіли б, щоб ви залишилися з нами довше. Можливо, ми не встигли зробити для вас усе, що хотіли, та найбільшим даром для нас була сама зустріч із вами — можливість бути разом, йти поруч, слухати ваші історії, навіть якщо лише на коротку мить. Це було важливо, і воно залишило глибокий слід у наших душах.

Ми хотіли б мати більше таких днів, та все ж вдячні за те, що вже пережили: дякуємо Богові за вас. Це була справжня честь — мати, у міру наших сил, нагоду подарувати вам кілька спокійних днів. Ми щиро сподіваємося, що цей спокій незабаром повернеться і до вашої землі.

У нашому нещодавньому досвіді ми, молоді, пережили щось віддалено подібне: впродовж останніх двох років ми приносили скромну допомогу в міста довкола Равенни, які постраждали від повеней. Річки виходили з берегів, затоплювали вулиці, руйнували домівки, змивали спогади людей, їхню впевненість і спокій. Ми бачили глибокі рани — не наші власні, але вони стали нашими, бо ми наблизилися до тих, хто страждає.

І сьогодні ми знову пережили цю болючу, але прекрасну можливість: багато далеких ран стали близькими. Тепер ми кровоточимо разом із вами, дорогі українські друзі — молоді, як і ми, звичайні люди, уражені несправедливим лихом, із важкими, ще відкритими ранами — і водночас живі, сильні, гідні, сповнені віри й надії. Своєю мужністю, гідністю й любов’ю до життя ви глибоко торкнулися наших сердець. 

Щоб висловити те, що ми відчуваємо, згадаємо слова молодого святого, який нещодавно був канонізований — П’єра Джорджо Фрассаті, що, як і ми, належав до Католицької Акції.

У 1923 році, після військової окупації його регіону, він написав лист католицьким студентам у Бонні: 

«У ці трагічні й болісні часи, коли вашу батьківщину топчуть чужі ноги, коли ворог займає ваші домівки, ми, католицькі студенти, надсилаємо вам вияв нашої братньої любові. Ми не можемо змінити сумні обставини, але в наших серцях живе сила християнської любові, яка робить нас братами понад усіма межами народів.»

Ці слова наповнені правдою й тією поезією, що лікує. Це краса, яка рятує — краса, що зцілює і вас, і нас. Попри мовні бар’єри, ваші погляди, усмішки, «дякуємо», жести — усе це зігріло наші серця.

«Християнська любов робить нас братами понад усі кордони націй.» Обійми справді лікують. Любов може все.
Завершимо словами Данте Аліг’єрі — останнім рядком Божественної комедії («Рай», пісня 33), що є визначенням Бога: «Любов, що рухає сонце й інші зорі.»

Тож дякуємо вам, друзі! 
Дякуємо від серця!
Щиро сподіваємось побачитися знову — і дуже скоро.
Ми супроводжуємо вас у молитві.
Обіймаємо вас міцно!
П’єтро, молодь і вся Католицька Акція Равенни–Червії.

Підготувала Наталія Павлишин