Блаженніший Святослав: “Медицина не може зупинити поширення вірусу, але це може зробити особиста відповідальність кожного”

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у програмі «Відкрита Церква» на «Живому ТБ» у ромові з Миколою Вересенем поділився думками про ключові питання сьогодення, акцентувавши на викликах, перед якими опинилося людство в час епідемії.

Пандемія ― новий етап дозрівання людства

― Я б розглядав цю пандемію, як новий етап дозрівання людства. Цікаво, що невидимий уламок якоїсь РНК-ДНК, навіть не клітина, поставив на коліна увесь сучасний спосіб спілкування між людьми, спричинив обвал бірж, унерухомив різні континенти, країни… Тож мусимо думати, як нам спілкуватися, діяти, жити далі.

Згідно нашого літургійного календаря, цей карантин припав на час Великого посту. Це можливість переосмислити себе, зробити іспит сумління.

Бачимо, як враз стара Європа відчула, що вона є старою, що частка людей похилого віку є дуже великою. І про них згадали лише тоді, коли почали говорити про групи ризику. Раніше про старших людей часто говорили, як про осіб, які є тягарем для суспільства, які потребують уваги, беруть, а нічого не дають натомість. Та вони живуть для того, щоб ми їх любили, підтримували, вчилися на їхньому досвіді. Зараз ми втрачаємо цілі покоління, не маючи нагоди й часу з ними поговорити.

Коли людина дивиться в обличчя смерті, то розуміємо, що не є всезнайкою, відчуває, що чогось не знає і не вміє. Це та мить, коли ми можемо щось нове зрозуміти.

Перша відповідь Церкви на цю ситуацію ― молитва. Ми спілкуємося з Богом, питаємо Його і стараємося почути відповідь. Господь часом нам дозволяє помилитися, бо тоді розуміємо, що нам треба рости. Цей життєвий досвід є способом краще розуміти небезпеки.

Переживши цю пандемію, ми станемо відповідальнішими за себе і свого ближнього. Ми бачимо, що зараз медицина не може зупинити поширення вірусу. Але це може зробити особиста відповідальність кожного. Мусимо подорослішати. Дорослий ― це той, хто бере на себе відповідальність за свої вчинки. Тоді зможемо пережити будь-які катаклізми.

Страх перед смертю

Досі людство жило так, ніби не існує ані Бога, ані смерті. Всі думають, що житимуть вічно. А зараз ця біда змусила подивитися у вічі смерті. А усвідомлення неминучої смерті змінює мислення.

Смерть для сучасної людини ― це проблема, яку відкриваємо заново . Ми, християни, віримо у воскресіння. Спаситель Ісус Христос показав нам смерть і, через те, що сталося з Ним, показав, що переживе кожен ― страждання, смерть і воскресіння. Смерть є частиною людського життя, що це ― не кінець, адже людина не є істотою для смерті, а для життя..

Християни проголошують Євангелія життя. Таїнство пасхальне показує нам, що ті, хто відходять у вічність ― переходять від життя до життя. Тому молімося за них.

Церква перед новими викликами

Говорячи про глибинні фундаменти справжнього суспільства, розуміємо, що Церква є базисом. У сучасних умовах Церква стоїть на сторожі людяності. Завданням  християн є допомогти людині залишитися людиною під час трагедії, епідемії, війни. Голос політика віддзеркалює лише частину суспільства, голос церков є потужним резонатором того чи іншого народу. Це голос є ВІРОГІДНИМ голосом, який захищає.

Як бути Церквою під час карантину? Ми вчимося бути разом у новий спосіб. По-іншому бути солідарними. Це новий виклик. Адже принцип “бути поруч”, як один зі способів допомогти ближньому, сьогодні не актуальний. У сучасних умовах ми кажемо, що залишившись вдома, чиниш діло милосердя. Маємо навчитися молитися, перебуваючи фізично в різних місцях, об’єднуватися молитвою.

Мусимо пам’ятати, що Бог говорить і через обставини. Треба вміти чути це.  

Підготувала Наталія ПАВЛИШИН