Церква відчуває сьогодні за свій душпастирський обов’язок захистити та підтримати сім’ю як Богом установлену спільноту взаємної любові та вірності чоловіка і жінки, які відкриті до народження та виховання дітей. Усвідомивши всю небезпеку домашнього насильства для життя наших вірних, ми повинні визначити подолання цього лиха одним із пріоритетів нашого душпастирства родини.
Христос воскрес!
Дорогі в Христі брати і сестри!
В основі кожного суспільства лежить сім’я. За задумом Творця, сім’я – це спільнота любові чоловіка і жінки, плодом якої є діти. Господь, як люблячий Батько, прагне, щоб кожна людина прийшла в цей світ у лоні своєї сім’ї, родини, де її чекають і люблять. Лише в такій первинній спільноті любові нове людське життя може знайти необхідне середовище для свого повноцінного розвитку. Християнська родина, ведена та зігріта благодаттю Святого Духа, покликана бути першою і найважливішою школою любові до Бога і ближнього, у якій поважають старших, а життя сприймають як Божий дар від зачаття до природної смерті. Дитина потребує цієї життєдайної спільноти, у якій вона навчається від своїх рідних приймати любов і дарувати її своїм ближнім, творити власну сім’ю і родину, що спільно прославлятиме Бога.
З великим болем ми змушені ствердити, що впродовж останнього року, у час пандемії, в Україні, як і в усьому світі, простежується різке зростання домашнього насильства, від якого потерпають насамперед жінки і діти, але також чоловіки. Обставини вимушених карантинних обмежень, з одного боку, оголили найглибші рани сучасної родини, а з іншого – вкотре виявили важливість сім’ї як домашньої Церкви, у якій її члени діляться своєю вірою, разом у молитві стоять перед Божим обличчям, беруть – навіть онлайн – живу участь у богослужіннях і ведуть християнське життя відповідно до новітніх обставин. Для одних карантин став нагодою більше бути в сім’ї і з сім’єю та плекати родинну спільноту, а для інших – одкровенням, що їхня сім’я має глибокі рани, які потребують зцілення Духом Божої любові.
Апостол Павло у натхненному Богом Посланні до ефесян подає нам дієві засоби порятунку і зцілення від сімейних проблем: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї… Жінка нехай поважає чоловіка… Коріться один одному у Христовім острасі… Дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа» (пор. Еф. 5, 20-33). Ці слова Апостола народів відкривають нам глибинний зміст християнської родини як ікони любові та вірності самого Христа стосовно Його святої Церкви.
Домашнє насильство є великим лихом, яке руйнує родину. Воно заперечує саму суть сім’ї як первинної спільноти любові. Таке насилля глибоко зневажає гідність християнського подружжя як установленого Христом Святого Таїнства Церкви і принижує гідність чоловіка та жінки, збиваючи з їхніх голів покладені в день Таїнства Вінчання вінці слави та честі, які Господь їм у цей день дарував. Насильство в родині є наслідком гріха, а також глибоких особистих психологічних і душевних травм сучасної людини. Святе Письмо описує як перший акт сімейного насильства вбивство Каїном свого брата Авеля, спричинене гріхом заздрості (пор. Бут. 4, 1-16).
Домашнє насильство сьогодні стає аргументом тих, які творять різні новітні ідеології, щоби поборювати та руйнувати інституцію сім’ї як первинної клітини суспільства. Акцентуючи на хибних уявленнях про нерівність чоловіка та жінки в так званих патріархальних культурах, висвітлюють традиційні сімейні цінності як небезпечні для життя і здоров’я сучасної людини, а сім’ю висміюють як першопричину всякого насильства, вважаючи її не середовищем любові, а первинним місцем розпалювання ненависті та завдання фізичних і психологічних ран.
Рани від насилля в родині можливо і потрібно вигоювати в лоні спільноти Христової Церкви, у Святих Таїнствах якої присутня цілюща благодать Святого Духа. Турбуючись про своїх дітей, Церква-мати здійснює це завдання через душпастирську опіку.
Церква відчуває сьогодні за свій душпастирський обов’язок захистити та підтримати сім’ю як Богом установлену спільноту взаємної любові та вірності чоловіка і жінки, які відкриті до народження та виховання дітей. Усвідомивши всю небезпеку домашнього насильства для життя наших вірних, ми повинні визначити подолання цього лиха одним із пріоритетів нашого душпастирства родини.
Це є великим викликом для всіх співробітників душпастирів на цій ниві – церковних та мирянських спільнот, організацій та ініціатив – стати добрими порадниками та лікарями для родин, бо не лише неустанна проповідь та освячення через Таїнства, а й практичне служіння зраненим сім’ям має бути серед першочергових завдань доброго пастиря та мирянського апостольства. Належне підготування наречених до Таїнства Подружжя, тематичні зустрічі зі школярами та молоддю про любов і подружні взаємини, супровід молодих пар, опіка над сім’ями в кризі – це неповний перелік того, що потрібно активно здійснювати священникам і мирянам у себе в парафіях. Святість родини – один з основних показників ефективності душпастирства.
Домашнє насильство набирає щоразу нових форм. Окрім фізичного, йдеться про моральне, економічне, соціальне, сексуальне та інше насилля. Саме наші душпастирі повинні бути першими, хто спішить на допомогу вірянам, яких спіткало таке лихо. Наші парафіяльні спільноти мають стати осередками слухання та підтримки жертв насильства і середовищем любові, де зранені душі можуть знайти розуміння, пораду та підтримку, а також зцілитися від завданого насиллям болю.
Не лише Церква має тримати сім’ю та її святість в особливому полі зору. Турбота про родини мусить стати одним із головних завдань служіння Української Держави. Мова йде не про втручання в сімейні справи, а про створення належних і гідних умов, за яких родини почувалися б вільними в забезпеченні власних потреб та інтересів і могли б із певністю покладатися на власні сили та Боже благословення у своєму житті. Для цього вся система державної влади в Україні повинна повернутися обличчям до родини, що є для країни спільнотою, у якій народжуються нові громадяни, творці внутрішнього валового продукту, платники податків і, власне, будівничі цієї країни і держави. Держава теж має обов’язок дбати про моральне здоров’я свого народу, суттєвим елементом якого є виховання молоді до довготривалих сімейних стосунків, поваги до відповідального батьківства й материнства та святості людського життя.
Для успішного подолання домашнього насильства важливим є поглиблення співпраці в цій сфері з неурядовим та урядовим сектором, тому пропонуємо активізувати залучення релігійної спільноти до забезпечення прав дітей і сімей, боротьби з цим лихом і стосовно жінок, і стосовно чоловіків, а особливо – стосовно дітей, та інших членів родини задля зміцнення моральних засад суспільства та спільного блага нашої дорогої Вітчизни.
Тому звертаємося до державної влади України з проханням про поновне створення її центрального органу, який був би відповідальним за формування сімейної політики в Україні та став би добрим партнером Церквам і релігійним організаціям у служінні сім’ям. Наша Церква готова внести власну лепту в розробку та реалізацію національної просімейної політики – від тематичних компонентів у шкільних програмах до соціального супроводу – задля добра і святості українських сімей.
Стоячи перед обличчям Матері Божої, прославленої в Її Зарваницькій іконі, молимося за наші родини, благаємо нашого Господа, щоби силою і діянням Святого Духа злив свою Божественну любов на кожну рану того, хто постраждав від домашнього насилля, та благословив нашу Церкву і наш народ будувати новітню культуру життя і любові!
Благословення Господнє на вас!
Від імені Синоду Єпископів
Києво-Галицького Верховного Архиєпископства
† СВЯТОСЛАВ
Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Святого священномученика Патрикія, єпископа Пруського,
і тих, що з ним,
1 червня 2021 року Божого
