Мабуть, у кожного в житті є такі люди, які надихають, піднімають тебе з колін, підтримують як словами так, і турботою, підставляють плече. Надають крила, підштовхують вперед долати нові сходинки, щоб підкорювати життєві вершини.
В моєму житті таких людей небагато, та вони рідні — споріднені душі.
І ці рядки народились завдяки друзям, яким розповідала про свої враження, пережиття та роздуми. Почувши мою розповідь, коліжанка так і сказала: «Візьми і напиши». Спершу не зрозуміла її, бо давно нічого не писала. А потім сіла — і слова самі почали народжуватись, з них складались рядки, речення. Почався народжуватися текст про чудових людей, про їхню місію, приклад безкорисливого служіння ближньому. «Про кого ж ідеться?» — спитаєте? Читайте далі.
Віднедавна я знайома з прекрасними людьми. Вони здійснюють мрії тих, які самі цього зробити фізично не в змозі. Творять казку для цих людей — і не тільки для них. Роблять це легко, невимушено, не чекаючи нічого натомість. Це фантастична команда друзів — хлопців і дівчат, які об’єднались в гарний проєкт під назвою “On3Wheels”.
Вони починали з малого, як і все починається. Робили перші кроки так, як це робить маленька дитина. Росли і розвивалися, надихаючи своїм прикладом інших. І хто з ними бодай один раз побував у мандрівці — той вже не хоче розлучатися. Бо, залишається слід в серці — пережиття, котрі словами передати неможливо. А ще, підкуповують подорожі, пізнання нових місць, відкриття та подолання різних вершин, перешкод і кілометрів, зачарування природою, яку створив Небесний Отець. Відчуття гармонії і стишення всередині, море позитиву, енергії та заряду. Кожен може долучитися до такої допомоги.
З тих, хто вже в команді, хтось відповідає за організацію походів, інші є аніматорами, ще інші комунікують з майбутніми волонтерами. А, таким може стати кожен — пожертвувати частинку себе для благодійної справи. Кожен може вкласти частинку себе, свою лепту, поділитись тим, що вміє і що йому подобається — піснями, танцями, іграми, фото…
Дякую Богу за цих людей. Дуже рада, що познайомив мене з цими шаленими і фантастичними «вілсами». Це драйв, простота, відкритість і великі серця. Все це по-доброму підкуповує і десь всередині перемінює, дає задуматись, переосмислити певні життєві кроки.
Послужити ближньому — це те, що нам заповідав Ісус. Він це робив — незважаючи на перепони, засуди, обмови, нарікання, словесний бруд. Творив і давав надію.
Ірина СУЛИК
