10 речей, які не варто робити на Сповіді

1. Називати помилки та імена когось іншого, крім себе. Вся суть покаяння полягає в тому, щоб зазирнути до свого серця, а не сповідатися за інших. Сповідь - місце прощення гріхів, а не осуду;

2. Вдаватися до тривалих розмов (для цього можна попросити священника про звичайну бесіду поза сповіддю);

3. Розповідати про другорядні питання, що не стосуються сповіді: політика, робота, побутові справи тощо. Це дуже некорисно, бо відволікає нашу увагу від основного;

4. Виправдовувати свої гріхи недосконалістю інших осіб. Мовляв, так я це зробив, але мене до цього спровокували. Якби не вони, можливо, я б цього не зробив;

5. Не займатися самобичуванням. Якщо ми хочемо, щоби Бог нас пробачив, то маємо насамперед пробачити себе. Так, я згрішив, але я не перестаю бути Його дитиною. Він любить мене і бажає мого звільнення, а не покарання;

6. Не варто просити, щоби священник влаштовував «допит» (попитайте мене). У наш час є змога самому належно підготуватися, почитавши якусь книжечку про сповідь, замислившись над десятьма Божими заповідями, правдами віри, головними гріхами тощо;

7. Не концентруватися на навколорелігійних речах (відціджувати комара, а ковтати верблюда). Також не зосереджуватися на другорядних проступках, порушеннях формальних правил, забуваючи про такі речі як діяльна любов до ближнього, покора, використовування слушних нагод, аби послужити;

8. Не приходити на сповідь як по квиток до святого Причастя: не маю справжньої потреби у сповіді, але для відчуття внутрішнього комфорту піду щоб почуватися чистим. Релігійний формалізм - це те, що є проявом поверховості та невластивого образу Бога;

9. Отримавши розрішення від священника, і, наприклад, забувши сказати про якийсь гріх, не варто за будь-яку ціну вдруге підходити до священника, аби це сказати. Це слід зробити у наступній сповіді;

10. Не треба думати, що, перелічивши всі гріхи, це автоматично робить нас святими. Визнання провини - лише початок. Найважливіше, запитати себе, чи є в мене щире бажання щось змінювати у своєму житті.

Гошівський Монастир Отців Василіян