Як і вся решта, у час війни переосмислюється молитва. Чим вона є для людини? На це питання різні люди дадуть різні відповіді.
Для когось це певний священний текст, формула, яку згенерувала релігійна культура і яку належить мовити для себе чи для когось, щоб виявляти причетність до цієї культури.
Для більшості християн таким священним текстом є молитва «Отче наш», яку вони повторюють у найрізноманітніших обставинах свого життя. Хтось як молитовний текст повторює біблійний декалог чи один із «символів» віри.
Для великої кількості віруючих молитва є передусім родинною чи суспільною традицією, над причинами і значенням якої багато хто ніколи не задумувався: роблю та й годі, не зашкодить.
Для багатьох молитовні тексти є своєрідними оберегами, застосовуючи які, вони хочуть убезпечитися від різноманіття «негативів», що можуть загрожувати їхньому життю чи добробуту. Чимось подібним до частинки хреста на сумновідомому крейсері.
Часто молитва може сприйматися людиною як певного роду заклинання, від якого очікуються моментальні ефекти: помолився, і Бог не те що має, а мусить діяти.
Всі ці уявлення, особливо останнє – магічне розуміння, хоча й присутні серед християн, мають дуже мало спільного із сенсом справжньої молитви. Що ж тоді є молитвою?
У КОНТЕКСТІ БІБЛІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛИТВА МИСЛИТЬСЯ ЯК ЧАС НА РОЗМОВУ З БОГОМ.
Зі статті о. Василя Рудейка “Молитва у час війни. Унікальність воєнного часу”, Часопис Патріярхат №5, 2022.
Нагадаємо, “Патріярхат” можна передплатити через Укрпошту.
Передплатний індекс 90827.
Також можна придбати електронну версію журналу – https://journals.ua/in-the-world/patryarhat/35525-10-22.html