Іншими словами, чи є приватний профіль, наприклад, священника чи монаха, його особистою справою?
Більшості з нас складно уявити вже своє життя без профіля в соцмережах. Неписані закони цифрового суспільства: якщо тебе немає в соцмережах, то хіба ти існуєш?
Без сумніву, ми говоримо про всі суспільні сфери. І навіть Церква як інституція, попри свою традиційність, розуміє, наскільки важливо іти до людей, проповідувати, користуючись новітніми медійними інструментами.
Не лише вірні, але й богопосвячені особи стали активними користувачами суспільних платформ. Приватні сторінки священників та монахів стають новітніми амвонами, з яких лунає молитва та Боже слово. Але не тільки – соцмережі дозволяють долучатись до резонансних суспільних обговорень, транслювати свої вподобання, відстоювати погляди та ідеї.
Серед інформаційного потоку трапляються нерідко і досить компрометуючі матеріали. Як, до прикладу, нещодавно один із священників поширив на свою сторінку цитату із зображенням напівоголеної жінки. Звісно, це викликало жваве обговорення.
Ми вирішили глибше дослідити це питання – як і чи регулюється у Церкві питання медійної свободи богопосвячених осіб. Іншими словами, чи є приватний профіль, наприклад, священника чи монаха, його особистою справою?
Як виявилось, усі відповіді на наші запитання містить документ «Інструкція про присутність церковних структур, інституцій, духовенства, богопосвячених осіб КГВА УГКЦ в мережі «Інтернет», в якому чітко окреслені усі права та обов‘язки.
Отож головні тези та висновки цього документу звучать так:
«Як у світі реальному, так і у віртуальному духовенство та богопосвячені особи завжди розглядаються як пастирі чи представники Церкви[…] Соціальні медіа є не приватною сферою діяльності духовенства, а сучасним амвоном, з якого повинна лунати наука Церкви, аналогічно до реального світу. Тому соціальні медіа повинні використовуватися не просто для публікування приватних фотографій, аудіовізуальних матеріалів, текстів, а передусім для навчання про Бога і проповіді Євангелія: свідчення віри і надії, поглиблення віри інших, підтримки нужденних, побудови спільноти навколо особи Ісуса Христа. Соціальні медіа в руках духовенства і богопосвячених осіб жодним чином не можуть служити для діяльності проти Бога, Євангелія, спільноти Церкви, ієрархії, будь-якої людини чи для власного вивищення перед іншими духовними особами. Тому кожний користувач завжди повинен керуватися повагою до моральних і людських цінностей».
Пропонують у цьому документі також дотримуватись конкретних правил під час віртуальної комунікації, а саме:
1) мати чисті наміри в комунікації, що відповідають гідності клирицького чи богопосвяченого стану;
2) нести відповідальність за себе і співрозмовника, щоб не спровокувати згіршення та образи і не наражати інших на контакт із невідповідним вмістом;
3) творити спільноти у віртуальному світі та запрошувати до церковної спільноти в реальному світі.
Також є певні поради щодо оформлення профілю:
«У веденні індивідуальних облікових записів та профілів слід дотримуватися відповідного етикету:
1) потрібно дбати про належний стан своєї сторінки. Йдеться про якісний, правдивий, корисний для інших контент, не обов’язково релігійного характеру, однак такий, що не суперечить вченню Церкви;
2) фото- та відеоматеріали не повинні містити інформації неморального чи провокаційного характеру».
Як узагальнення, зазначено: «Активність у соціальних мережах треба спрямовувати на поширення Христової Благовісті, духовне добро вірних та розвиток Церкви. Хоча особисті облікові записи у фейсбуку, твітері, інстаграмі, телеграмі або в інших соцмережах є приватними, однак вони ніколи не є відокремленими від пастирського та чернечого служіння».
Церква подбала про те, щоби захистити моральну екологію віртуальної діяльності духовенства. Кожному священнику, ченцю та черниці варто користуватися цими порадами і дбати про свій соцмережевий амвон. Зрештою, як і кожному християнину. І не наражати зайво своїх читачів на небезпеку згіршення.
Підготувала Тетяна Трачук
