Перше Різдво було без цукру і ванілі

Читай також

  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
  • «Пишучи вірш, молюся»: поезія семінариста про Україну, Бога та любов підкорила серця тисяч українців
        • Перше Різдво було без цукру і ванілі

          Перше Різдво було без цукру і ванілі

          Без біленьких скатертин

          Бо Марія не мала місця у пологовому

          А лише партнерські пологи на колючому сіні

          На перетягах заміських околиць

          І без гарячої води

          •Все у Різдві має свій колючий як сіно бік

          Йосиф котрий довго не знав

          Що стане батьком

          Марія котра довго не знала як про це сказати

          І не знала чому Бог не каже

          Бідна сім’я яку обрав Бог

          Щоб збагатити собою

          Забравши натомість усі їхні плани

          Назавжди їх переписавши•

          Усе в Різдві мало присмак смутку

          Пошуки житла для Дитини

          Якій ангел дав ім’я

          Але не дав пеленок

          Довга дорога від рідного дому

          До міста Давида

          В якому жодного квадратного метра площі

          Для народження БогаХолод і темрява

          Які вкрали усю радість перйм

          А Бог собі їх обравЯк декорації обіцяного приходу

          Ні тобі миски ні тобі ложки

          Лише непевність із присмаком страху

          І ще царі здалека наче з іншого фільму

          І ще пастухи з поля

          З дивними розмовами про ангелів

          І зірка замість каганця

          Щоб освітити лише очі Дитини

          Про яку писали пророки Століттями

          І так чекали аж забули зустріти

          Господи

          Різдво без цукру і ванілі

          Як Твоє життя від ясел до Голоти

          Справжнє і неприкрашене

          Це й моя історія з Тобою

          Аби вірила Тобі і в темряві

          І коли не знаходжу собі місця

          І коли все не по сценарію

          А лише за Твоїм Словом

          Йдучи слідами Йосифа й Марії

          Хочу нести Тебе у серці

          Як найбільшу коштовність

          І щоб моє життя було домом для Тебе

          Не лише на Різдво

          Не лише замість ясел і хреста

          А було Твоїм кивотом

          У якому нарешті відпочинеш

          Під мелодію колядки

          І стукіт мого серця~

          Сестра Антонія Шелепило МНІ

          Читай також

        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
        • «Пишучи вірш, молюся»: поезія семінариста про Україну, Бога та любов підкорила серця тисяч українців
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.