4 поради Папи Франциска, як пробачати в стосунках

Пробачення ніколи не дається легко. Але якщо цього не робити, «образи ростуть і пускають коріння». Будь-яка помилка або падіння коханої людини може зруйнувати зв’язок любові. Уникнути цього допоможуть чотири цінні поради Папи Франциска.

1. Спробуй зрозуміти

Якщо ми дозволяємо недобрим почуттям проникнути в наше серце, то робимо місце для травми, яка там оселяється. Вираз logizetai to kakon означає «брати до уваги зло», «записати його», тобто приховати травму. Протилежністю цьому є пробачення на підставі позитивного ставлення, спроба зрозуміти слабкості інших та пошуки виправдання для іншої людини, подібно до Ісуса, який казав: «Прости їм, Отче, бо не знають, що роблять» (Лк 23:24). Однак частіше ми схильні до шукання винних, наша уява малює все більше й більше гріхів, помножує злі наміри. Таким чином образи ростуть і вкорінюються. Тоді кожна помилка або падіння партнера може зруйнувати стосунки любові та стабільність сім‘ї. Проблема полягає в тому, що іноді ми приписуємо всьому однакову вагу, а це загрожує тим, що ми стаємо жорстокими до будь-якої провини іншої людини. Справедливе відстоювання своїх прав замінюється на постійне і наполегливе прагнення помсти, а не здорового захисту своєї гідності.

2. Пам’ятай, що пробачати нелегко

Коли ми ображені або розчаровані, пробачення можливе і бажане, але ніхто не каже, що це легко. Істина полягає в тому, що сімейна єдність може бути збережена і вдосконалена тільки в дусі жертви. Це вимагає благородної готовності кожного і всіх до зрозуміння, терпимості, пробачення і примирення. Кожна родина розуміє, як сильно напруження й конфлікти, егоїзм і незгода б’ють по цій єдності. А іноді й смертельно її ранять. Звідти численні та різноманітні форми поділу в сімейному житті.

3. Насамперед необхідно пробачити собі

Сьогодні ми знаємо, що аби ми могли пробачити, потрібно пройти через визвольний досвід розуміння себе і пробачення собі. Багато разів наші помилки або критичний погляд людей, яких ми любимо, призводили до того, що ми втрачали любов до себе. Внаслідок цього ми починаємо уникати людей, утікати від почуттів, натомість наповнюємося страхом у міжособистісних стосунках. Таким чином, можливість звинувачення інших стає фальшивим полегшенням. Треба молитися у власній історії, прийняти себе, навчитися жити з власними обмеженнями – а також пробачити собі, щоб ми могли мати таку саму поставу щодо інших.

4. Сила прощати виходить із відносин з Богом

Але це передбачає досвід Божого прощення, виправдання, яке дається даром, а не за наші заслуги. Ми огорнені любов’ю, що випереджає кожну нашу діяльність, завжди дає новий шанс, підтримує і заохочує. Якщо ми приймемо те, що Божа любов безумовна, що любові Отця не треба купувати або за неї платити, – тоді зможемо любити понад усе, пробачати іншим, навіть якщо вони були до нас несправедливі. В іншому разі наше сімейне життя вже буде не місцем зрозуміння, підтримки й заохочення, а місцем постійного напруження і стресу.

Джерело: Місіонер