Владика Василь Івасюк про проблему пияцтва

Читай також

  • Відвага зцілює!
  • Кричи щосили!
  • Як визначити пріоритети?
        • Владика Василь Івасюк про проблему пияцтва

          «Спочивай собі, їж, пий і веселися!» (Лк. 12:29).

          Вступ. Во ім’я Отця і Сина і святого Духа. Життя — це подорож і якщо ти не хочеш загубитися, мусиш бути завжди тверезим і пам’ятати звідки ти прийшов. Пиятика це — найкоротша дорога до нещастя і смерті.

          І). Притча про нерозумного багача. Одна з характерних тем Євангеліє від Луки — проблематика багатства і бідності. Роздумуючи над уривками, які торкаються цієї проблеми, завжди існує велика небезпека ототожнювати себе із бідними, мовляв, що я маю спільного з дуже багатими людьми?! Сучасників Ісуса Христа, як і нас, мабуть не може не приголомшити той факт, що чоловік був наскільки багатий, що міг сказати собі: «… Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися!» (Лук. 12:19).

          Слова «Їж, пий і веселися» наголошують на дуже актуальній проблемі — вживання алкоголю у наші дні. Зараз споживання спиртних напоїв у світі характеризується величезними цифрами. Від цього страждає все суспільство, але в першу чергу під загрозу ставиться підростаюче покоління: діти, підлітки, молодь, а також здоров’я майбутніх матерів. Алкоголь особливо активно впливає на дитячий організм, що не сформувався, поступово руйнуючи його. Доведено, що при попаданні алкоголю усередину організму, він розноситься по крові до всіх органів і руйнує їх. Систематичне вживання спиртного розвиває небезпечну хворобу — алкоголізм. Алкоголізм небезпечний для здоров’я людини, хоча він і лікується.

          Головна проблема складається в тому, що велика частина алкогольної продукції, що випускається недержавними підприємствами, містить велику кількість отруйних речовин. Недоброякісна продукція нерідко призводить до отруєнь і навіть смертей. Все це завдає великої шкоди суспільству, його культурним цінностям. Тому тут можна навести прислів’я «Пиятика і темнота — відчиняє біді ворота».

          ІІ). «Спочивай собі, їж, пий і веселися!» (Лк.12:29). Сучасник Ісуса Христа був настільки багатий, що уже не мав потреби працювати, а вирішив пити, тобто марнувати час у лінивстві. Люди про це кажуть одним словом — відпочивати. Це велике багатство обмануло його і насправді повело прямою дорогою п’янства та вічної погибелі. Ця проблема п’янства стосується нині також українського народу.

          Праведний митрополит Андрей Шептицький розумів, що українці не настільки бідні, наскільки не вміють використовувати свого потенціалу, поводитись із фінансами, що вони неорганізовані, бо чарка увійшла у їхню традицію. Тому в перших своїх посланнях звертався до гуцулів із закликом «Не пиячити!».

          Чарка настільки впевнено увійшла у щоденність українців та церковну культуру, що новонароджену дитину зустрічали і зустрічають чаркою під час хрестин, виховувалась дитина при столі, тобто її вчили не бути творчою й осмисленою особистістю, а вчили тратити час за чаркою і працювати за чаркою та працювати за чарку. Шептицький добре зрозумів, що чимало цінного часу українці просто витрачають надаремно, тобто на пиятику. Владика Андрей, прийнявши єпископський сан, налагодив чітку працю з громадами і парохіями та на основі церковних братств створив товариства «Просвіта» й господарські асоціації. Він завжди ставив у центр людину, громаду, свій народ. Митрополит Шептицький, будучи добрим пастирем, служив людям, координував їхню працю, а не просто реалізував свій кар’єризм. Він міг бути успішним у будь-якій сфері життя. Одначе, молодий юнак Андрей Шептицький вирішив бути церковним діячем і вміло служити своєму народу. Він розумів, що через владу можна прийняти закони потрібні для українського народу. І так не дозволити алкоголеві розчиняти шлюби, дружбу, сім’ї, робочі місця, печінку і мозок. Спиртні напитки розчиняють все, тільки не вирішують проблем!

          2.1). Приклад від руху тверезих галичан: покинь чарку, християнине!

          Тостуючий: — На здоров’я! Дай нам силу! Диявол відповідає: — Дам вам муки та могилу…

          Тостуючий: — За свободу і за славу! Диявол: — втратите свою державу.

          Тостуючий: — Чарку треба прославляти. Диявол: — В пеклі будете конати. Ангел каже тостуючому: Покинь чарку, християнине! Диявол сумно: — А хто ж тоді в пеклі буде.

          ІІІ). Історія алкоголю — «викрадача розуму». Так називають алкоголь з давніх часів. Відомий мандрівник Міклухо-Маклай спостерігав за папуасами Нової Гвінеї, котрі не вміли добувати вогонь, але вже знали приготування хмільних напоїв. Араби назвали його «аль коголь», що означає «одурманюючий». Італійський алхімік отримав продукт бродіння, а спробувавши його, заявив, що відкрив чудодійний еліксир, котрий робить старця молодим, стомленого бадьорим, сумуючого веселим. З тих пір міцні алкогольні напої швидко ввійшли у побут людей.

          Історик і професор Микола Костомаров (1817–1885) довів, що в Древній Русі пили дуже мало і лише на обрані свята, чарка пускалася по колу і з неї кожний надпивав декілька ковтків. У будень ніяких спиртних напоїв не вживалося і пияцтво вважалося найбільшою ганьбою та гріхом.

          Поширення пияцтва на Русі пов’язано з політикою панівних класів, бо це приносило багато грошей у скарбницю. Проте, заборонялося видавати вино питущим, а також усім під час постів, по середах, п’ятницях і неділях. Потреба наповнювати державну скарбницю зробила необхідністю підтримувати пияцтво на законодавчому рівні держави.

          Пияцтво й алкоголізм — це темні плями минулого. У 1913 році продавалося 3 літри спиртного на людину в рік, то у 1985 році дійшло до 13 літрів на кожного. Президент Горбачов у 1985 році оголосив війну пияцтву і бюджет загубив 50 мільярдів повноцінних рублів, але продовжив середню тривалість життя людей. У 1992 році кожна десята пляшка була фальсифікацією, а 1993 — кожна четверта. Запитаймо себе: «Скільки шкідливого фальсифікату продається в теперішний час?». Офіційно 76 % українців вживають спиртне кожного дня. Від отруєння алкоголем помирає стільки людей, скільки в дорожньо-транспортних пригодах. Питуща людина немає шансів дожити до старості і померти своєю смертю!

          ІV). Причини вживання алкоголю. Ви неодноразово чули запрошення: «вип’ємо і зігріємося». Вважається, що спирт є гарним засобом для зігрівання організму. Недарма спиртне часто називають «гарячими напоями». Вважається, що спирт має лікувальну дію не тільки при простудних, але і при цілому ряді інших захворювань, у тому числі шлунково-кишкового тракту. Лікарі ж навпаки вважають, що хворому на виразку шлунку категорично не можна приймати алкоголь. Де істина? Адже невеличкі дози спиртного дійсно збуджують апетит. Наприклад, випити для апетиту. Апетит приходить тільки на короткий час, поки спирт викликав «запальний сік». Надалі прийом алкоголю, у тому числі пива, тільки шкодить травленню.

          Існує серед людей переконання: алкоголь збуджує, покращує настрій, самопочуття, робить бесіду більш пожвавленою і цікавою, що важливо для компанії молодих людей. Недарма спирт не приймають «проти втоми», при нездужаннях, і практично на усіх святкуваннях. Більш того, існує думка, що алкоголь швидко забезпечує енергетичні потреби організму. Пиво і сухі виноградні вина мають цілий набір вітамінів й ароматних речовин. У медичній практиці широко використовується спирт для дезінфекції, готування ліків, але аж ніяк не для лікування хворіб.

          На одному з’їзді лікарів прийняли резолюцію про шкоду алкоголю: «… немає жодного органу в людському тілі, який би не піддавався руйнівній дії алкоголю; алкоголь не володіє жодною такою дією, що не могла бути досягнута іншим лікувальним засобом, що діє корисніше, безпечніше і надійніше, немає такого хворобливого стану, при котрому необхідно призначати алкоголь на скільки-небудь тривалий час». Отже, міркування про користь алкоголю — досить поширена помилка. Видатний психіатр і суспільний діяч, борець з алкоголізмом, академік Володимир Бехтерьов (1857–1927) так охарактеризував психологічні причини пияцтва: «Вся справа в тому, що пияцтво є віковим злом, воно пустило глибокі корені в нашому побуті і породило цілу систему диких звичаїв. Ці звичаї потребують пиття і частування вином у всякому випадку».

          Потреба в алкоголі не входить у число природних життєвих потреб людини, як, наприклад, потреба в кисні або їжі. І тому самий по собі алкоголь не є необхідний для людини. Потреба випити, як і деякі інші «потреби». як наприклад, паління з’являється тому, що суспільство виготовляє даний продукт і, по-друге, «відновлює» звичаї, форми, навички і забобони, пов’язані з його споживанням. Зрозуміло, що ці навички не властиві усім в однаковій мірі.

          Висновки. Бог сказав до п’яної людини: «Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе». (Лк. 12:20–21). Чому? Пияк ніколи не має міри в питтю, хоч це шкодить його життю. Пиятика це — найкоротша дорога до нещастя і смерті. Хто п’є забагато напитків, той має багато випадків.

          І тому Господь просить не зраджувати Божого обличчя у своїй людській подобі. Християнин тим більше повинен не забувати ким він став і що до Бога має повернутися. Горілка, коли її п’ють, розуму не добавляє і не забирає, вона провіряє, чи є він в принципі.

          Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена у Коломийській іконі «Це Мати твоя», допоможи за волю України ніколи не жаліти життя своє віддати, бо п’яний і свічки Богові не поставить.

          Всемилосердний Господи, благослови нам зрозуміти, що ніяка країна не може встояти без сили і дисципліни та віддати для України своє серце, свій тверезий розум, свою силу і свої руки! Амінь.

          Благословення Господнє на вас!† Василь Івасюк,
          єпарх Коломийський

          Джерело: Синод єпископів УГКЦ

          Читай також

        • Відвага зцілює!
        • Кричи щосили!
        • Як визначити пріоритети?
          • Оціни

            [ratemypost]