Оздоровлення біснуватого… Хто такий біснуватий – це людина навіжена злим духом. Зло, яке увійшло у наш світ внаслідок первородного гріха, має властивість вселятися і в людей, як це бачимо по сьогоднішній Євангелії.
Із євангельського уривка дізнаємось, що нещасного опанував німий дух, тобто є різні види злих духів. Вчора на Євангелії ми теж читали, як Ісус вигнав німого і глухого духа і сьогодні подібна ситуація.
Людське життя – це постійна боротьба, зі злом в тому числі, адже сатана не може прийняти те, що він, бувши ангелом, через гордість відкинутий, а людина через покаяння може успадкувати Царство Небесне.
Як зло може вселитися в людину? По-різному. Пусте місце не буває: душа або з Богом, або зі сатаною. Логіка проста: якщо я не проваджу духовного життя, не молюся, не живу Таїнствами, значить я далеко від Бога. Вистачає одного-єдиного добровільного тяжкого гріха, щоб біс вселився в людину: гнів, нечистота, гордість, непослух, обжерливість, тощо. Після цього злий поневолює душу, і таким чином викрадає овечку в Ісуса Христа, ту овечку за яку Він так дорого заплатив…
Німий дух, що вселився в хлопця із Євангелії, був непростим чортиком, це був сильний дух, якщо навіть апостоли не змогли його вигнати, а Ісус сказав, що самої молитви замало, щоб це зло вийшло з людини, необхідно ще посту..
Причини, чому вселився німий дух у хлопця, можуть бути різними, знову ж таки раджу послухати Медитацію Альфонсіанську на цю тему; але однією з причин може бути, що цей хлопець затаїв якесь зло у серці, не виговорив його, не покаявся за нього..
До прикладу, німий дух вселяється в душу, коли людина зі встиду затаює гріхи на сповіді, чи не виговорює усю правду, тощо. Це святокрадство. Ще один важкий гріх. І отже такий німий дух вселився в бідного хлопчину. Однак для Бога немає нічого неможливого і у цьому непростому випадку. Зверніть увагу ще на біль Христового Серця у цьому Євангелії. Ісус жаліється на невіру, наче вже змучився терпіти нас (Мр 9,19). І що ж було далі… Зло не може перебувати у площині святості, бо бачимо яка була реакція на Ісуса в одержимого: затряс, запінився, почав качатися (Мр 9,20).
З тексту також дізнаємося, що це було йому з дитинства, тобто правдоподібно хлопець через якесь зло, нам невідоме, упав жертвою сатани, про що говорить апостол Павло, бережімся, щоб не впасти жертвою сатани (послання до Коринтян). Завдяки вірі батька Господь проганяє нечистого з його сина. Так і наше життя, чи то світської людини чи священника чи монаха, є у постійній, я б сказав неустанній боротьбі зі злом, кажу це і з власного досвіду. Сатана хоче всіляко зменшити кількість почитателів Бога, бо знає що час його короткий. Що нам робити? Найперше молитися, завжди молитися, особливо у спокусах! Але також і постити, бо як каже Господь Ісус: “Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом” (Мр 9,29). Тому Свята Церква ставить нам у цю неділю, вже другу половину Великого Посту, цей приклад.
Дехто каже, а я можу обійтися без посту. Відповідаю, може і так, але є певні канони Церкви які зобов’язують усіх вірних до посту і переступ їх однозначно є гріхом, мова йде за здорових людей які можуть постити. Піст і молитва – могутня зброя. І як бачимо щоб отримати зцілення від якогось особливо важкого випадку треба і посту. Чому отці пустелі так детально розрізняли внутрішню людину з її душевними і тілесними пристрастями, та тому що вони молилися і постили і Господь їм показав усе як є.
Одного разу, як читаємо в Щоденнику святої Сестри Фаустини Ковальської, вона побачила зграю злих духів які хотіли на неї напасти і розтерзати за те що вона викрала в них багато душ, і от свята запитала звідки вас так багато взялося, а чорти відповіли – із людських сердець! Духовне оздоровлення серця – це клопітка праця, яка вимагає зусиль і співпраці з Богом, вимагає молитви і посту. Бо кожен має вдосталь від чого очищатися..
Четверта неділя Великого Посту присвячена преподобному Івану Ліствичнику, який з 17 до 60 років подвизався на Синайській горі і у своєму творі “Ліствиця Раю” відобразив шлях поступового сходження людини до духовної досконалості, як по драбині, що здіймається від землі до вічно перебуваючої слави. Преподобний Іван почитається Церквою як великий подвижник і автор чудового духовного твору, що називається “Ліствиця”, тому він і отримав назвисько Ліствичника.
Даний твір являю собою свого роду духовну азбуку для всіх тих, хто хоче наслідувати Ісуса Христа, тобто боротися із своїми пристрастями і стяжати чесноти. Св.Йоан представляє це у вигляді сходження від землі до неба по умовній драбині. На початку душа має очиститися від усіх важких гріхів, тобто покаятися, навернутися, опісля, в міру духовного поступу відбувається очищення від легких гріхів і прив’язаностей які унеможливлюють духовний поступ. На дорозі просвітлення подвижники зазнають спокус якими сатана намагається скинути до низу душу, і як видно деякі подвижники падають піддавшись спокусі і згрішивши. Однак тоді не треба розстроюватися, але все треба починати спочатку. Щоб пройти добре цю драбину і не впасти святий Йоан каже, що треба бути дуже покірним і послушним, бо власне через непослух і гордість сатані вдається стягнути душу до низу, тобто до гріха. Однак завдяки довірі до Бога, покорі і послуху душа може зійти на сам верх драбини, де як бачити її зустрічає сам Ісус Христос. На вершині драбини опиняється душа просвітлена нетварною божественною благодаттю. На кінець додам, що вершиною метою драбини є здобуття трьох найголовніших чеснот: віри, надії і любові. Найголовніше з яких Любов.
Церква недаремно наводить ці два важливих приклади: у боротьбі зі злом маєм використовувати молитву і піст, а друге – це обожествлюватися, тобто наслідувати Ісуса Христа, Його чесноти, чудовим прикладом такого наслідування є Ліствиця преподобного Йоана. Амінь.
