Густа, непрохідна, моторошна темрява. Вона лякає. Вона тривожить, адже ніколи не знаєш того, що вона приховує від твоїх очей. Вона хвилює за тих, хто цінний, важливий та безмежно любий. Тому Бог послуговується цією ненависною темрявою, чітко викарбовуючи у серці саме цих найдорожчих людей.
Темрява ― це невідомість.
Цього темряві недостатньо. Вона остуджує душу й серце з теплоти стосунків з іншими. Вона приховує інших, не дозволяє їх бачити, окутує відчуттям самотності. Навіть якщо поблизу безліч людей та речей, темрява їх викрадає. Тому Бог самостійно опікується кожною людиною, яка, засинаючи уночі, цілковито віддається у Його обійми.
Темрява ― це неприсутність.
І цього виявилося темряві недостатньо. Вона зв’язує руки самовпевненості, позбавляючи контролю над усім, що навколо. І хоч людство від початку усіма можливими способами бореться із темрявою, вона вперто і ненаситно продовжує поглинати усе, позбавлене світла. Тому Бог не залишив людину сам на сам із темрявою ночі та створив місяць і зорі, щоб дозволити їй мріяти.
Темрява ― це неконтрольованість.
Сьогодні темрява лякає ракетними обстрілами, тріумфує своєю холодною жорстокістю та безчинством, покриває своєю пеленою вбивство, мародерство, зґвалтування, зраду, ненависть, підступ… Усю потворність зла, увесь моторошний лик війни.
Однак, достатньо однієї маленької запаленої свічки…
Темрява не переносить світла.
Темрява боїться любові.
Темрява задихається в обіймах надії.
Сьогодні ― це темрява бомбосховищ і темрява засідок.
Сьогодні ― це темрява зруйнованих електромереж і темрява світломаскування міських вулиць.
Сьогодні ― це темрява катівень і темрява родзалів.
Сьогодні ― це темрява колаборанства і темрява евакуації.
Сьогодні ― це темрява домовини і темрява прихистку.
Сьогодні – це темрява страхів і темрява молитов.
Сьогодні – це темрява наймерзеннішої ненависті і темрява найвищої любові.
«І Світло світить у темряві, і темрява його не пойняла»
Достатньо світити.
Достатньо щиро любити.
Достатньо зберегти тьмяний вогник надії.
