Отець Іван Сохан: «Не думаю, що закликаючи любити своїх ворогів, Бог мав на увазі любити і наївно покривати їх зло і беззаконня…»

Читай також

  • Не бійтесь йти по хвилях!
  • Мій найдорожчий дар: 14 серпня
  • 14 серпня – Перенесення Дерева Чесного Хреста і пам’ять святих мучеників Макавеїв 
        • Отець Іван Сохан: «Не думаю, що закликаючи любити своїх ворогів, Бог мав на увазі любити і наївно покривати їх зло і беззаконня…»

          Пробачте мені, будь ласка, я справді не зі злого, і зовсім без осуду, але щиро намагаюсь побачити у своїх ворогів ну хоч щось Божого, християнського, людського чи просто доброго у світлі Слова Божого пророка Захарії…

          І не можу…

          Де «суд правдивий» російського судочинства?

          Де «діла любові і милосердя кожного» (!) росіянина «до братів своїх» українців?

          А «вдови, сироти і бідні», що їх не утискають…? – та це якраз через такі «діла любові і милосердя» конкретних росіян ми маємо стільки українських вдів, сиріт і зубожілих!

          Ну і про «злі задуми на брата свого»… годі… досить… я не можу…

          Я не розумію, що в цих злочинцях Божого, і що в них любити?

          Нехай би хоч розкаялися і навернулися, лише тоді, можливо, «після покути і тисячі років чистилища»…

          Я не думаю, що закликаючи любити своїх ворогів, Бог мав на увазі любити і наївно покривати їх зло і беззаконня…

          Навіть у своїй безумовній любові нас грішних, Господь не терпить гріха, що у нас… Він любить нас грішних, але не терпить нашого гріха. І каже чітко,  що для того, аби ми увійшли в Його любов, нам потрібно відмежуватися/дистанціюватися від гріха (бо світло не може бути спільником темряви), принаймні на рівні волі, рішення, бажання, покаяння, і навернення, – хоч якось відкритись на Його благодать, щоб прийняти її!

          Тому якщо говорити про примирення в російсько-українських відносинах, то я б перестав вимагати в українців прощення як щось належне, а формулював би це радше таким чином: «Якщо росіяни бажають увійти в любов і примирення, та прийняти прощення українців, то повинні самі хоч щось зробити для цього!» – відмежуватися від свого зла через покаяння, навернення, покуту… І лиш тоді вони можуть розраховувати, просити, але не вимагати (!!) прощення у українців, – а не продовжувати маніпулювати і далі зловживати християнськими гаслами та сумлінням самих українців.

          «8. І надійшло таке слово Господнє до Захарії:

          9. «Так говорить Господь сил: Судіть судом правдивим і чиніть любов та милосердя кожен до свого брата.

          10. Вдову й сироту, приходня й бідного не утискайте та зла у вашім серці не мисліте на брата свого»(Захарія 7, 8-10).

          Отець Іван СОХАН

          Читай також

        • Не бійтесь йти по хвилях!
        • Мій найдорожчий дар: 14 серпня
        • 14 серпня – Перенесення Дерева Чесного Хреста і пам’ять святих мучеників Макавеїв 
          • Оціни

            [rating-system-posts]