Покора – основа мирних і приязних відносин між людьми
Читати даліНазустріч Воскресінню 53. «Господи і Владико життя мого! Духа покори даруй мені!»
Назустріч Воскресінню
Назустріч Воскресінню 52. «Господи і Владико життя мого! Духа покори даруй мені!».
Назустріч Воскресінню 51. «Господи і Владико життя мого! Духа покори даруй мені!»
Синонімом покори є смирення. Церковнослов’янською мовою воно звучить ще краще і глибше: смиренномудріє. Людина, яка посідає справжню мудрість, є також людиною покірною, смиренною.
Читати даліНазустріч Воскресінню 50. «Господи і Владико життя мого, духа чистоти даруй мені!»
Друга частина молитви св. Єфрема Сирійського присвячена набуттю чеснот, про які молільник просить Господа. І це не дивно, бо християнська праведність не полягає передовсім на боротьбі з гріхами, а в першу чергу – на поступі у чеснотах, без яких ніхто не може наблизитися до Бога. І на першому місці в переліку чеснот, яких бажає собі подвижник, стоїть прохання про «духа чистоти».
Читати даліНазустріч Воскресінню 49. Хрест Господній – знак і школа Божої любові
Коли ми поклоняємось Господньому Хрестові, то перш за все поклоняємось Божественній Любові, розп’ятій на Хресті за нас і задля нашого спасіння. Господь Ісус перед Своїми страстями навчав своїх апостолів на Тайній Вечері, що «ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йо. 15, 13). Здається, Він казав тут про міру людської любові, коли людина віддає своє життя за тих, кого всім серцем любить: за рідних, за близьких, за співвітчизників.
Читати даліНазустріч Воскресінню 48. «Духа пустомовства віджени від мене!»
Здається, ще ніколи в історії людства не було таких великих потоків інформації – швидкої і різноманітної, – яка виливається щоденно на голову сучасної людини. З іншого боку, здається, ще ніколи не було таким актуальним і правдивим твердження про «інфляцію слова», притаманну теперішній епосі.
Читати даліНазустріч Воскресінню 47. «Духа властолюбства віджени від мене!»
Хтось сказав, що ніде нема так багато демонів як там, де великі гроші і велика влада. Якщо у цьому вислові є певна частка істини, все ж таки так було не завжди. Доки людина шанувала Богом встановлений порядок, в якому матеріальні блага були засобом, а влада – простором служіння, у світі панували єдність, гармонія і лад. Однак, гріх спричинив розлад на всіх рівнях людського буття. Божі створіння, які мали бути засобом служіння, грішна людина перетворила на…
Читати даліНазустріч Воскресінню 46. Знак здоров’я – здатність носити власні тягарі
«”Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому.” Устав той – і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх» (Мр. 2, 11-12). В описі оздоровлення паралітика вражає і застановляє той факт, що Ісус, оздоровивши його, не сказав йому кинути своє ліжко, до якого той був прикутий, але наказує взяти ліжко в руки і йти до свого дому. До речі, щось подібне знаходимо і в описі оздоровлення паралітика, який пролежав 38 років,…
Читати даліНазустріч Воскресінню 45. Повернення додому тривалістю в життя
«Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому!» (Мр. 2, 11). У притчі про блудного сина процес спасіння і навернення показаний як повернення до Дому Отця. І ця дорога – це земне покликання кожної людини. Ми через гріх, який паралізує і позбавляє радості життя, віддалилися від дому нашого Небесного Отця. Звільнення від гріха є першим кроком на дорозі повернення додому. Боже слово, яке людина приймає вірою, позначає переломний момент в її житті….
Читати даліНазустрічВоскресінню 44. Господнє слово скероване до мене особисто
«”Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому.” Устав той – і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх» (Мр. 2, 11-12). Біблія це велика історія спілкування між Богом і людиною. Він першого моменту людського існування, коли Господь своїм словом покликав людину від небуття до буття і благословив її (пор. Буття 1, 28) і до останньої сторінки Біблії, коли людина скеровує свій клич до неба: «Амінь. Прийди, Господи Ісусе!» (Одкр. 22,…
Читати далі
