«Здійснивши пророцтво про Тебе, богоносними проповідниками вернулися мудреці до Вавилону і, всім про Тебе, Христе, проповідуючи, поминули вони шаленого Ірода, нездатного співати: Алилуя!»

«Радуйся, вірних провіднице до мудрості; Радуйся, веселосте всіх поколінь». В Старому Завіті цариця савська, наслухавшись розповідей про мудрість Соломона, особисто прийшла до Єрусалиму, щоб зустрітися з ним і випробувати його (пор. 3 Цар. 10). Мудреці зі Сходу, яких привела зоря до Вифлеєму, поклонилися Христові – Воплоченій мудрості Божій (пор. Мт. 2, 11). Минуть роки, і Ісус пригадає своїм сучасникам ці намагання смертних людей з далеких поганських країн наблизитись до Божої мудрості, якою Бог наділяв своїх…

«Радуйся, бо Ти просвіщаєш визнавців Святої Тройці; Радуйся, бо Ти явила Христа, Господа Чоловіколюбця». Богослови, які аналізують текст Акафісту, зауважують, що Ікос 5 слід інтерпретувати у ключі Таїнстві Хрещення, бо тут знаходимо елементи притаманні цьому першому Таїнству християнського втаємничення: є елементи світла («зоря незаходима», «світанок таїнственного дня»), є відвернення від «служби ідолохвальної» (тут пригадуються слова відречення «сатани, і всіх діл його, і всіх ангелів його, і всього служіння його, і всієї гордині його», яке довершує…

«Коли сини халдейські побачили на руках Діви Того, Хто руками Своїми людей сотворив, і Владику в Ньому пізнавши, хоч і прийняв Він вигляд людський, поспішили дарами Його вшанувати, а благословенну між жінками привітали».

«Богопровідну зірку побачивши, мудреці пішли за її світлом, немов за світильником, царя могутнього шукаючи, а знайшовши, приступили до недоступного і закликали з радості: Алилуя!»

«Бурею глибоких сумнівів охоплений, збентежився праведний Йосиф і, знаючи Тебе дівою, подумав, що Ти, непорочна, була кимсь зведена; але, пізнавши, що Ти зачала від Духа Святого, промовив: Алилуя!»

«Радуйся, всього світу очищення;