Інститут екуменічних студій Українського католицького університету у партнерстві з Комісією УГКЦ з міжконфесійних та міжрелігійних відносин, Київською православною богословською академією, Волинською православною богословською академією, Східноєвропейським інститутом теології запрошує майбутніх служителів Церкви до участі у Школі міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков».
Читати далірани
Глава УГКЦ: Кожен священник повинен вміти успішно здійснювати духовне батьківство для багатостраждального українського народу
З початком війни душпастирська опіка, яку потребують отримати віряни, набула певних особливих ознак. Тому зцілення ран війни для духовенства — це непросте багатогранне завдання, яке полягає в особливій уважності до болю людини. Сьогодні Церква невпинно працює і дбає про необхідне виховання духовенства для того, щоби кожен священник справді був добрим душпастирем в умовах війни.
Читати далі«Маємо стати цілителями людських ран». Поради від отця-доктора Ігоря Бойка тим, хто підтримує людей, які зазнали втрати
Ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа отець-доктор Ігор Бойко у межах вишкільної програми «Виклики війни» для семінаристів і священників поділиться думками і досвідом стосовно сутності груп взаємодопомоги; завдань та механізмів дії груп взаємодопомоги; духовної переміна осіб, які пережили горе: перетворення болю у любов.
Читати даліРани, що не загоюються: довір їх Богові
Я і не думав, що горе може так вибити з колії. Після смерті людини, яку я ніжно любив, мені здавалося, що я живу одночасно в двох світах: в одному з нею, а в іншому – без. В один з вівторків минулого грудня помер мій дідусь, який був для мене як батько. Слова про те, що він «помер у вівторок» узагальнюють пережите мною потрясіння. Він помер, і це значить, що я більше ніколи не побачу, як…
Читати даліЧи пробачити означає забути?
Є багато кривд, які неможливо забути. Не варто сподіватися, що жертви замаху на вбивство чи батьки вбитої дитини забудуть шкоду, яку їм заподіяли, і того, хто це скоїв. Це нормально і правильно – вони пам’ятають, що пережили. І нормально навіть те, що вони вимагають, щоби події, жертвами яких вони є, не забувати. У деяких ситуаціях говоримо прямо про «обов’язок пам’ятати». Чи означає це, що є кривди, які ми не зможемо пробачити? Забути чи пам’ятати кривду,…
Читати далі
