“Дихайте. Не забувайте дихати. Не бійтеся. Запевняю вас, ви нічого нового не скажете. Спокійно “. Багато разів я заспокоюю так тих, хто кається. Бо вони, стоячи на колінах біля решітки конфесіоналу, проявляють симптоми передінфарктного стану. І мова йде не лише про переляканих і знервованих дітей, а й про людей повністю дорослих, серйозних. Мені їх шкода. Шкода, що через хвилювання вони можуть «прогавити» те, що найважливіше і найпрекрасніше у таїнстві покаяння та примирення. Зазвичай таке заспокійливий…