Послання Апостола Павла до Євреїв 7, 7-17.
7. Браття, не може бути сумніву, що нижчий благословляється вищим. 8. Ба більше, тут беруть десятину люди, що вмирають; а там – той, про кого свідчать, що живе. 9. І, так би мовити, і Леві, який тепер збирає десятини, дав був десятину через Авраама, 10. бо він ще був у бедрах свого прабатька, коли Мелхиседек вийшов йому назустріч.
11. Якби, отже, досконалість була через левітське священство, під яким народ одержав закон, яка була б іще потреба постати іншому священикові, по чину Мелхиседека, священикові, що не звався б по чину Аарона? 12. Бо як міняється священство, мусить конче мінятися і закон. 13. Бо той, про кого це говориться, був з іншого коліна, з якого ніхто не служив при жертовнику. 14. Відомо бо, що наш Господь походить від Юди, і про це покоління Мойсей нічого не казав щодо священства. 15. Це стає ще яснішим, коли на подобу Мелхиседека постає інший священик; 16. він став ним не законом тілесної заповіді, а силою життя нетлінного,
17. бо він прийняв таке свідоцтво:
Ти – священик повіки
по чину Мелхиседека.
Євангеліє від Луки 2, 22-40.
22. В той час принесли батьки дитя Ісуса в Єрусалим поставити перед Господом, 23. як написано в Господньому законі: Кожний хлопець первородний, буде посвячений Господеві. 24. І принесли жертву, як написано в Господньому законі: пару горлиць або двоє голубенят.
25. А був у Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. 26. Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти, перш ніж побачить Христа Господа. 27. Він прийшов Духом у храм, і як батьки вносили дитя Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, 28. він узяв його на руки, благословив Бога й мовив:
29. Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого
за твоїм словом у мирі,
30. бо мої очі. бачили твоє спасіння,
31. що ти приготував перед усіма народами;
32. світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля.
33. Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього. 34. Симеон благословив їх і сказав до його матері Марії:
– Ось цей поставлений для падіння і встання багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, 35. та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.
36. Була там також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком, проживши сім років з чоловіком від дівування свого 37. і зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи Богові вночі і вдень постом та молитвою. 38. І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму.
39. Як вони зробили все за законом Господнім, вернулися в Галилею, до Назарету, свого міста. 40. Хлоп’я ж росло й міцніло, повне мудрости, і Божа благодать була на ньому.
Луки 2, 29-31: “Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили твоє спасіння, що ти приготував перед усіма народами”
Уявіть собі глибину віри Симеона, який очікував зустрічі з Ісусом. Не дорослого Христа, який вів людей до Господа, відкривав їхні душі і серця для Нього, а немовля. Та віра цього чоловіка була настільки сильною, що він здивував нею усіх присутніх. Навіть Ісусові земні батьки не були настільки свідомими Його величі, як цей чоловік.
А чи готові ми настільки відкритися у своїй вірі, щоб подивуватися від того, ким є Ісус для нас? Ми маємо змогу пізнавати Його постійно – через молитву, через Святе вчення. Нам не просто обіцяно спасіння, як було Симеонові, нам спасіння вже подароване.
