«Слухайте…» Владика Миколай Бичок у другому відео із циклу «5 кроків до Різдва»

Читай також

  • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
        • «Слухайте…» Владика Миколай Бичок у другому відео із циклу «5 кроків до Різдва»

          Владика Миколай Бичок, єпарх Мельбурнський, продовжує спільну мандрівку Різдвяним постом до Вифлеєму у медіапроєкті «5 кроків до Різдва». Цього разу темою духовних розважань стала Біблія, а саме вміння її слухати та почути.

          Сьогодні ми робимо другий крок до Різдва Христового, який називається «Біблія». Євангелист Марко у 4 розділі навчає: «Слухайте: ось вийшов сіяч сіяти […]. Хто має вуха слухати, нехай слухає». Це є початок і закінчення притчі про сіяча, яку ми із вами дуже добре знаємо. Сіяч сіє Слово, і тим сіячем є Господь. Сьогодні я хочу, щоб ми звернули свою увагу лише на одне слово — «Слухайте».

          Як часто ми з вами кажемо: «От якби Бог зараз нам об’явився і нам сказав, що робити — ми б точно це зробили!» Хоч Бог промовляє до нас кожного дня, і проблема лише в тому, що ми не вміємо слухати. Саме тому притча про сіяча розпочинається зі слова «Слухайте».

          Пізніше Ісус пояснює учням цю притчу. Отож, перше зерно впало на дорогу, де лукавий приходить і забирає це слово. Цією дорогою є гріх, який закоренився у нашому житті і його наповнює. На жаль, ми інколи нічого не хочемо змінити, тобто погоджуємося на таке життя.

          Друге — це кам’янистий грунт, який не має коріння. Ми ніби й живемо з Богом, але трохи. У нас із Богом наче «ділові відносини»: ти — мені, а я — тобі. У таких відносинах не має коріння. Нам подобається жити із Богом, але на відстані. І звісно, коли з’являються спокуси, ми не можемо їм опертись. Тому і не маємо коріння, щоб чути Боже Слово.

          Третє — це зерно, яке падає між терня, яке заглушує Боже Слово. Тобто турботи і клопоти цього життя відтягують нас від прийняття голосу Божественного Євангелія. Через усі ці перешкоди ми не чуємо Слова. Коли 11 вересня 2001 року в Америці сталася трагедія, усі ставили одне запитання: «Як Бог міг дозволити цьому статися?» Натомість, Анна Грем, донька американського проповідника, відповіла: «Я вірю, що Бог, так само, як і ми, глибоко сумує про те, що сталося. Але ж ми роками виганяли Бога із наших шкіл, з нашого уряду, з нашого життя. І я думаю, що Бог просто відступив. Смішно є, коли ми віримо тому, що говорять газети, і сумніваємося у тому, що говорить Біблія».

          Святий Іриней Ліонський писав, що все залежить від того, що входить у наше вухо; відповідно, таким і стає наше життя. Нехай у наші вуха входить Слово, яке живе і вічне, Слово Бога, який промовляє. https://www.youtube.com/embed/LmqYjkW6Heo?rel=0&showinfo=0

          † Миколай Бичок,
          єпарх Мельбурнський

          Джерело: Синод Єпископів УГКЦ

          Читай також

        • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.