У сучасному світі християни втрачають свої позиції, а разом із ними ― довіру до церкви, здебільшого через те, що мимоволі, можливо, не до кінця усвідомлюючи того, що почали залишати Богові “огризки” свого часу… І це насправді велика трагедія усіх!..
Що можна очікувати від нас, християн, якщо ми для нашого Творця, Всемогутнього Бога не знаходимо часу, а якщо і знаходимо, то цей час чомусь для більшості є нудним (чому така довга літургія? чому так довго молитись? і таких багато чому, чому, чому??).
Якщо ми залишаємо Богові “огризки” нашого часу, то не маємо більше права задавати питання на кшталт:
Чому наші християнські сім”ї розвалюються як картонні будиночки? А що ми хотіли: час вкрадений у Бога ― це час, який ми крадемо найперше у себе, у наших дітей та рідних!?
Чому у нас стільки несправедливості: від владних кабінетів ― до пересічних службовців!?
Чому нас перестали серйозно сприймати у суспільстві як християн і як Церкву?
А хто нас буде серйозно сприймати, якщо у нас немає “козиря” в руках: як можна переконати інших в тому, що ми віримо в Бога, якщо ми для Нього не маємо часу!?!
І таких “чому” насправді дуже і дуже багато!
А ВІДПОВІДЬ ОДНА: ПЕРЕСТАНЬМО ЗАЛИШАТИ БОГОВІ “ОГРИЗКИ” НАШОГО ЧАСУ і станьмо нарешті ЩАСЛИВИМИ ДІТЬМИ БОЖИМИ!
Віддаймо Богові все найкраще, віддаймо ЙОМУ НАЙКРАЩИЙ НАШ ЧАС і тоді побачимо: час, який віддали БОГУ ― це час, який ми даруємо собі!
