Чому необхідно залишити (покинути) щось, щоб піти за Ісусом? Невже Ісус не дозволяє вживати дочасні речі?, – ні – дозволяє. Але Він знає, що ці речі роблять нас рабами, і замість того щоб служити одному живому Богові ми стаємо рабами: пристрастей, грошей, іншими словами гріха, цього найжахливішого рабства. Так було і у випадку юнака, який став жертвою багатства. Пристрасть грошолюбства одна з найлютіших, вона привела апостола Юду Іскаріотського до зради самого Господа, вона, зрештою, не дозволила юнакові зі сьогоднішнього Євангелія піти за Христом, якому. як здавалося, не бракувало нічого, бо всі заповіді Божі він зберігав змалку (Мт 19,20).
Казав святий Іван від Хреста, що пташка не зможе злетіти якщо прив’язана навіть найтонкішкою ниткою до землі, подібно і людська душа яку пригнічують невладнані прив’язання не зможе попрямувати за Богом. І зовсім не обов’язково щоб це було багатство чи якась інша принада цього світу; достатньо якоїсь найменшої речі противної цінностям Царства Небесного, яка може стати нам на перешкоді, стати муром між нами та Ісусом. У сучасному світі дуже багато речей, які насправді є своєрідними сильцями, якими диявол поневолює душі. Звичайно, все, що створив Бог, є добре і прекрасне (Бут 1); все Господь дав людині для її добра, але без зв’язку з Творцем, ― усі ці речі можуть поневолити людську волю, яка внаслідок первородного гріха є схильна радше до зла, ніж добра. Над усім можна панувати, бо так було у Божому задумі, щоб людина панувала над творінням: грошима можна ділитися, даючи милостиню; вино можна використовувати для лікування внутрішніх хворіб. Однак гріх перевернув все з ніг на голову, тому тепер пожадливість стала головним ворогом людини: грошей хочеться все більше і в свою кишеню, втрачається міра у вживанні алкоголю і використанні різних речей…
Святий Альфонс Ліґуорі у своїй духовності виділяє одну дуже важливу характерну рису яка стосується даної теми: дістакко ― розумне (мудре) відв’язання від речей світу: я використовую дочасні речі настільки, наскільки вони мені потрібні для життя ― ні більше ні менше. Це є важлива заувага для кожного з нас, бо насправді є чимало різних перешкод у нашому житті, які не дозволяють нам прямувати за Ісусом; і це не обов’язково мусить бути гріх, що властиво є найбільшим злом. Як бачимо, багатий юнак старався жити праведним життям однак мав одну прив’язаність, яка не дозволила йому піти за Ісусом (Мт 19,22).
Яка перешкода (-и) є в мене?…
Прив’язаність, якщо її не викорінити на перших етапах виявлення, дуже легко може перерости у звичку, а звичка у другу природу, коли людині здається, що все добре, а вона насправді духовно хвора (залежна). Біймося цього стану, молімося і допомагаймо тим, які перебувають у такому небезпечному становищі, яке загрожує спасінню.
Господи Ісусе Христе, наш Спасителю, Світло істинне, що просвічує кожну людину, просвіти таїнники нашого серця, щоб ми побачили і змогли позбутися усього, що Тобі не подобається і не дозволяє нам вповні віддатися Тобі. Амінь.
