Де Бог, коли нам боляче?

Читай також

  • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
        • Де Бог, коли нам боляче?

          Зло не може тривати вічно…

          Воно не має такого права!

          Ми (не)можемо щось змінити…

          Ми можемо молитися…

          Молитва змінює нас, змінює інших, і вже ми – міняємо реальність…

          Кажуть, «на війні нема невіруючих»…

          Напевне, найчастішою нашою молитвою в ці дні були слова: «Боже, де ти?»

          (Після гріха, Бог почав шукати людину:

          «Адаме, де ти?» … А людина шукає Бога… Бо після появи зла (зло появилося в часі), стусунки Бог-людина були розірвані.)

          В ці дні, ми шукаємо Бога…

          Ми ставимо запитання до Нього і про Нього?

          Ми волаємо…

          Де Бог, коли нам боляче?

          Де Бог, коли нам страшно?

          Де Бог, коли ми стаємо спостерігачами несправедливої смерті невинних?

          Тоді на Хресті, Ісус теж молився…

          Його смертельно боліло, а Він молився: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув???…»

          Еллої, Еллої, лема, савахтані?!

          Ми часто ставимо це запитання…

          Питаючи і докоряючи: «Чому Він нас покинув»?

          Особливо тепер…

          А ще частіше, у цьому докорі, ми ставимо питання, а може Його нема.. якщо я не відчуваю, не бачу, не розумію його близькості, його присутності… якщо я бачу несправедливість, то може Його нема взагалі ?!

          «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти мене покинув?».

          З усіх слів Ісуса на Хресті, оці, мабуть, найбільш нам близькі, людські. Особливо в цей непростий час незрозумілого випробування людства!!! Це слова людського страху, розпачі, безнадії, це нам доступні слова, та одночасно вони найбільш складні до зрозуміння.

          Де Бог, коли йде війна?

          Невже Бог нас кидає тоді коли ми найбільше Його потребуємо?

          Що ми зробили, щоб заслужити таке покарання?

          «Бог іноді дозволяє те, що Він ненавидить, аби здійснити те, що Він любить».

          Бог нас любить і тому не кидає.

          І сьогодні, коли нам дійсно страшно і сумно – Бог поруч!

          Прожити війну з Богом – значно легше, ніж прожити її без Нього…

          Невіруючий, немає вже ніякої надії…

          Бо сам безсилий, а Бога – не знає!

          І ще, процитую Олексія Арестовича:

          «Головне, коли ми боремося із сатаною самим не осатаніти! Маємо залишатися воїнами світла!»

          Це дуже перегукується з словами Глави УГКЦ:

          «Ненависть висушує душу, забирає в нас сили, а любов, навпаки, нас відроджує, поповнює наші можливості й дарує шанс на перемогу.»

          Отець Роман ДЕМУШ

          Читай також

        • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.