Чи не палали наші серця?… коли ВІН ламав хліб перед нами…
….Був ранній ранок і туман як молоко стояв над Тиверіадою. Самотній вогник одинокого рибалки що пік рибу на вогні край берега…Петро був на човні з іншими…Говорити не хотілося.Це вперше після Голготи вони зайнялися ремеслом, яке давало хліб їм і їхнім родинам..Вперше за останні три роки ходіння з Учителем по всій Галилеї
Але ТОЙ що пік рибу…Він раніше вийшов у море..Хто ВІН?
Тихо плюскотять весла. Риба не ловиться. Але фіг з нею з тою рибою! Магічна постать ВИСОКОГО ЧОЛОВІКА що маячіє на березі не дає Петрові спокою. Жестом він наказує Натанаїлові перести веслувати…Тиша така дзвінка, що чути як краплі одна по одній падають з весел… Подумки Петро благає САМОТНЮ ПОСТАТЬ – заговори щоб я почув ТЕБЕ….
І постать говорить – ДІТОНЬКИ! ЧИ МАЄТЕ ЩО З”ЇСТИ?… Запала ще тихіша тиша. Хтось, здається Йоан, пошепки видихнув – НІ….
– Закиньте лишень сіті ОДЕСНУЮ ЧОВНА…
На цих словах кров ударила Петрові до голови і серце почало битися ТАК що його руками годі було втримати…
Голий як мати народила бородатий дядько швидко огорнув бедра якоюсь шматою і кинувся з човна у воду! Він плив до берега зручним легким брасом з одною радісною думкою УЧИТЕЛЬ – РАВВУНІ !!!! Петровий стрибок ніхто не помітив, бо учні в той час морочилися з сітями, які ЗНОВУ почали рватися! Як тоді, коли ВІН ВПЕРШЕ….покликав…ВІН, тесля з Назарету повчав професійних рибалок – а ПОПЛИВІТЬ, хлопці НА ГЛИБІНЬ!!!!
Учні поволі ніби в якомусь ступорі почали рахувати рибу! 153 великі рибини…
І коли вже всі сиділи коло вогню…Однак ніхто не наважувався спитати ХТО ТИ?….боялися зруйнувати цей чудовий СОН….
ІСУС спитав Петра абсолютно божевільно – щасливого Петра
– СИМОНЕ ЙОНИН ЧИ КОХАЄШ ТИ МЕНЕ ??? так саме так КОХАЄШ? спитав Раввуні… Ти ж знаєш, Господи, ЯК Я ТЕБЕ КОХАЮ…
ВІН питав тричі… Бо я ТРИЧІ відрікся Тебе, РАВВУНІ… І тепер Ти ТРИЧІ ПРОБАЧИВ МЕНІ…
Паси мої вівці… Паси мої ягнята…
ПЕТРО ПОЧАВ ПЛАКАТИ….
Тоді встав Йоан, той що на грудях лежав в час Останньої вечері, той що стояв під Хрестом, підтримуючи непритомну Міріям, той що потім взяв її до себе….
Йоан встав і ПІШОВ ЗА НИМ… За ЖЕБРАКОМ НАШОЇ ЛЮБОВІ…
А Петро залишився при ватрі… У нього було інше завдання. Він мав докидати паливо, щоб ВАТРА ця не перестала палати ось уже 2000 років… Петро мав стати папою. Мав стати Першим серед апостолів. Пасти вівці Жебрака Любові…
